Технологічне вікно можливостей для розширення доступу до правосуддя

Дата публікації: 28.01.2019

Конференція з технологічних інновацій #LSCITCon на початку січня 2019 року зібрала разом у Новому Орлеані (США) широке коло практиків для демонстрації технологічних проектів та інструментів, які впроваджуються для сприяння доступу до правосуддя та надання високоякісних правових послуг для людей з низькими доходами.
За підсумками конференції, участь у якій представників Мережі правового розвитку стала можливою за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», та під враженням від дослідження «Технології для управнення. Глобальний огляд» (The Engine Room (2019). Technology for Legal Empowerment: A Global Review) народився цей матеріал.

Управнення або посилення правових можливостей напряму пов’язане з посиленням спроможності всіх людей реалізовувати свої права. Йдеться про справедливість на низовому рівні – коли закон не обмежується кодексами або залами судових засідань, а є доступним і корисним для звичайних людей.
Люди та організації, в тому числі й Мережа правового розвитку, працюють для досягненням цієї мети по всьому світі, застосовуючи різні підходи: від надання безоплатних правових послуг до забезпечення загальнодоступної правової освіти та інформації. Всі ці підходи зосереджені на поясненні людям того, як закон впливає на них у повсякденному житті, покращуючи їхню здатність використовувати формальні системи правосуддя, а також надаючи можливість людям впливати на покращення законодавства.

Один із шляхів, за допомоги якого основні актори сфери управнення намагаються досягти цієї мети, це використання технологій для надання людям інформації про закон, з’єднання їх з можливостями отримати правові консультації та послуги. Способи застосування технологій для управнення людей різняться залежно від юрисдикцій, систем правосуддя, систем надання правової допомоги та рівня доступності зв’язку і тих же технологій.

Як громадяни взаємодіють із законом та правовими послугами

Відомий широкий спектр типів технологій, спрямованих на звичайних громадян – від інформаційних систем на основі SMS до сайтів, які дозволяють людям створювати юридичні документи, вирішувати спори а також знаходити правову інформацію, що відповідає їхній конкретній ситуації. Що ж технології дійсно додають (або не додають) до існуючих способів побудови довіри, яка є суттєвим компонентом для управнення? Що робить технологічні проекти в управненні більш застосовуваними та корисними для людей?

Існує багато прогалин у наших знаннях про те, як громадяни взаємодіють із законом та правовими послугами. Недавні дослідження, які в тому числі проводилися і в Україні, розширили наше розуміння того, як люди вирішують правові проблеми, зосереджуючи увагу на своїх знаннях, навичках та психологічній готовності – іншими словами, на своїй «правовій спроможності».

Дослідження правової спроможності свідчать, що, незважаючи на те, що багато людей зіштовхуються з правовими проблемами, вони часто не знають, що їхня проблема має правову природу і не знають, яка правова підтримка може бути їм доступна. Часто вони не намагаються вирішити проблему взагалі. Ті ж, хто такі спроби робить, навряд чи звертається до правників чи судів, а сподівається на допомогу від родичів, знайомих або іншої сторони. У багатьох країнах неформальні системи правосуддя також забезпечують доступну альтернативу формальним механізмам, забезпечуючи швидку, відносно недорогу та притаманну місцевим звичаям допомогу.

У рамках глобальних закликів орієнтувати правові послуги більше на громадян, сфера управнення продовжує працювати над впровадженням технологій у правові послуги таким чином, щоб зрозуміти та визначити пріоритетні правові потреби людей.

Для прихильників технологічних рішень ці підходи створюють більш ефективні засоби надання правових послуг для більш широкого кола людей. Зокрема технології збільшують потенціал для розширення географічного охоплення правовою допомогою; дозволяють людям більш ефективно допомогти самим собі; скоротити витрати на залучення роботи правників. Правова інформація, представлена через легкодоступні канали та в зрозумілій звичайним людям формі, також має потенціал до вирівнювання ігрового поля між фахівцями з правових питань та іншими, тобто неправниками –  і таким чином зменшити нерівність у доступі до правосуддя.

В усьому світі ініціативи вже використовують технології для:
• допомоги людям самостійно діагностувати правові проблеми,
• допомоги людям визначити, чи мають вони право на безоплатну правову допомогу,
• надання людям правової інформації у зрозумілій та легко доступній формі,
• надання людям правової інформації, яка підбирається відповідно до їхніх конкретних ситуацій, потреб,
• підтримки людей для самопредставлення у суді або для позасудового вирішення спорів,
• автоматичного формування юридичних документів,
• направлення людей до організацій, які можуть надати їм допомогу.

Найбільш розповсюджені формати застосування технологій в управненні разом із прикладами реалізації взаємодії користувачів та надавачів правової допомоги:

• Статичні сайти: ресурси, що у статичному (незмінюваному під потреби користувача) вигляді представляють правову інформацію для неправників (www.firedwithoutcause.com, singaporelegaladvice.com/law-articles/how-do-imake-a-will/, higrit.com, https://yavo.md))
• Маршрутизатори (гіди) до правової інформації: ставлять користувачам ряд питань, які дозволяють уточнити, визначити або вибрати правову проблему, з якою вони стикаються, а потім надати користувачам інформацію, яка відповідає їхнім потребам (www.ldn.org.ua, www.confidentcommuter.org.au, www.illinoislegalaid.org)
• Маршрутизатори (гіди) до спеціалізованих правових консультантів: пропонують користувачам визначити свою проблему, перш ніж представляти їм інформацію про організації або окремих осіб, таких як адвокати pro bono, які можуть надати подальшу підтримку (https://pakistanlawyer.com/, www.citizenshipworks.org, https://justiceconnect.org.au/)
• Он-лайн-чати: дозволяють користувачам ставити запитання безпосередньо консультанту з юридичною підготовкою, який реагує у режимі реального часу (https://ldn.org.ua/section/legal-help/, www.citizensadvice.org.uk, www.lawhelpny.org)
• Автоматичні конструктори юридичних документів: як слідує з визначення, ці сервіси дозволяють користувачу створювати необхідні документи (https://axdraft.com/, www.a2jauthor.org, http://www.c-app.org.uk/)
• Он-лайн вирішення спорів (ODR): ці інструменти надають он-лайновий інтерфейс, що полегшує вирішення спорів (як правило, в споживчих або цивільно-правових питаннях, таких як розлучення), вони можуть підтримувати переговори і медіацію, або їх поєднання (http://www.e-court.nl/, www.presolv360.com, https://mylawbc.com/tools/)
• Структурований збір даних: ці ініціативи допомагають користувачам збирати дані по справі у структурованому вигляді, який вони можуть використовувати як доказ у системі правосуддя (https://heatseek.org/, www.callistocampus.org)
• Чат-боти: надають інформацію в інтерфейсі різних месенджерів шляхом обміну повідомленнями, що представляє собою автоматизований потік питань і відповідей, зміст яких визначається умовною логікою (https://itunes.apple.com/app/id1427999657,http://robotlawyerlisa.com/, http://try.lawpath.com.au/privacy-bot)

Використовуються п’ять основних типів технологій, щоб дозволити людям виконувати ці взаємодії:
• веб-сайти,
• SMS та USSD-повідомлення,
• додатки для мобільних телефонів (застосунки),
• служби он-лайн-чатів (розміщені на веб-сайтах),
• чат-боти (надаються через програми для обміну повідомленнями, месенджери).

Більшість ініціатив використовують веб-сайти як основний засіб надання інформації. Наступними за поширеними були мобільні додатки, хоча вони залишалися відносно рідкісними. Порівняно обмежена кількість ініціатив забезпечує надання інформації за допомоги SMS, чат-ботів і он-лайн-чату.

Виклики при використанні технологій для наближення людей до закону

Впровадження технологій може мати далекосяжні наслідки для діяльності організацій, що надають правову допомогу. Як приклад можна згадати, що використання технологій для розширення доступу до правосуддя часто пов’язане з новими регуляторними проблемами і викликає питання про роль технологій у більш широкій юридичній практиці. У деяких країнах, наприклад, існує тонка грань між наданням правової інформації або правових консультацій – останнє може бути заборонено правилами проти «несанкціонованої юридичної практики». Не кажучи вже про невизначеність щодо того, наскільки «свіжою» є правова інформація, отримана на он-лайн ресурсах.

Визнаючи, що виявлення правової проблеми є важливим кроком на шляху її вирішення, багато ініціатив націлені на те, щоб допомогти користувачам краще зрозуміти природу своєї правової проблеми, а потім спрямувати їх через лабіринт наступних юридичних рішень і процесів. Інструменти, які пояснюють процес і допомагають користувачам робити вибір, можуть допомогти їм бути більше проактивними, ніж просто «думати за користувача». Такі інструменти намагаються досягти цього, спрямовуючи користувачів через розроблений на основі експертних знань он-лайн-маршрут, що динамічно коригується відповідно до потреб користувачів.

Однак використання технологій для наближення людей до закону є непростим завданням. Просте публікування правової інформації в Інтернеті автоматично не дорівнює підвищенню знань користувачів про свої права. Просте виведення правової інформації та ресурсів онлайн не означає збільшення доступу пересічних громадян до них. Інформація повинна бути представлена у зручному та зрозумілому для користувача форматі, щоб вона була корисною для людей, далеких від юриспруденції.

Невміло застосована технологія може поглибити існуючі нерівності в доступі до інформації: відволікти від правових послуг, доступних оф-лайн, тобто персоналізовано; ввести в оману недостовірною інформацією. Люди, які знаходяться на маргінесі суспільства, представники так званих вразливих груп рідше визнають правові проблеми та отримують правові консультації, їм частіше бракує знань про свої права і вони більше потерпають від негативних наслідків цього незнання. Більше того, вони менш ефективні у пошуку правової поради чи доступу до правових послуг – як он-лайн, так і оф-лайн – через брак знань чи навичок, через невпевненість та розпач.

Доступ до Інтернету та мобільних телефонів також є більш обмеженим серед вразливих груп, і він постійно нижчий серед жінок, людей похилого віку та людей, які мешкають у сільській місцевості. Технологічні ініціативи, які ігнорують соціально-економічні, географічні та цифрові бар’єри, бар’єри, пов’язані з рівнем грамотністю, мають потенціал для поглиблення нерівності в доступі до правосуддя. Будь-яке використання технології, щоб дійсно розширити доступ до правосуддя, повинно бути чутливим до врахування цих обмежень.

Технологія також має потенціал для зміни відносин між людиною та організацією, яка надає консультації або підтримку. Найбільш цінними є людям технології тоді, коли вони дозволяють відтворити відчуття особистої зустрічі чи розмови про їхню проблему, створити відчуття співпричетності. У багатьох країнах недостатньо ресурсів для розширення можливостей безпосереднього, очі-в-очі, контакту з правовим консультантом. У цьому контексті ретельно розроблені технологічні інструменти можуть наблизити організації до більшої кількості людей без витрат додаткового часу, необхідного для індивідуальних візитів або телефонних дзвінків.

Однак технології не є заміною особистої, «живої» правової консультації та допомоги. Технології можуть допомогти визначити, коли така допомога є найбільш запитуваною і як найкраще спрямувати людину до неї. Технології не слід впроваджувати, розуміючи їх як пріоритет скорочення витрат на надання правової інформації та консультацій. Персоналізовані правові консультації залишатимуться важливою частиною зусиль з посилення правових можливостей людей. За умов належного застосування, через надання легко зрозумілих порад тими каналами комунікації, які вже використовуються людьми, технології можуть допомогти зосередити персональну допомогу правників там, де вона найбільш потрібна.

Автор: Євген Полтенко, виконавчий директор МПР

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.