Українці, які у розпал війни захищають людиноцентричне правосуддя

Дата публікації: 18.05.2022

До 24 лютого 2022 року 21 членська організація Мережі правового розвитку (МПР) займалася в Україні звичною роботою з посилення правових можливостей: надавали українцям базову юридичну інформацію, допомагали їм вирішувати суперечки, розвивали локальне лідерство та співпрацювали з місцевим самоврядуванням для вирішення правових проблем мешканців громад.

Потім Росія напала на Україну. Всі національні інституції, включно з правовими, намагалися погасити шок і продовжити свою діяльність. Члени МПР опинилися під бомбардуваннями у той самий час, коли кількість правових проблем, з якими стикалися їхні клієнти, зростала.
Хоча Україна фактично перебувала у стані війни з росією після анексії Криму в 2014 році, повномасштабне вторгнення в країну принесло з собою безліч нових правових проблем, змусивши такі групи організацій громадянського суспільства, як МПР, швидко адаптуватися та розширювати свої послуги навіть під час великого стресу та в умовах фізичної небезпеки для їхнього персоналу.
Будучи в більшості своїй самими переміщеними особами, члени МПР надають великий спектр послуг гуманітарної підтримки, зокрема й первинну правову допомогу.
Українці приходять до МПР із нагальними проблемами та правовими питаннями, як-от: «Чи можу я виїхати з країни, якщо я втратив паспорт?»; «Як я можу отримати пенсію, якщо я внутрішньо переміщена особа?»; «Чи можна звільнити мене з роботи під час воєнного стану?»; «Як я можу розрахуватися за своїми кредитами з-за кордону як власник малого бізнесу?»; «Де я можу отримати допомогу для відновлення мого пошкодженого будинку?» і багатьма іншими.

В останній публікації з серії «Лідери змін у правосудді» Маайке де Ланген (Maaike de Langen) і Темба Малека (Themba Mahleka) з Міжнародної експертної групи за мирне, справедливе та інклюзивне суспільство (Pathfinders for Peaceful, Just and Inclusive Societies) поспілкувалися з членами МПР Андрієм Корбецьким, Галиною Колесник, Іриною Чайкою, Наталією Єсіною, Тарасом Щербатюком, Віталієм Охріменком та Євгеном Полтенко, щоб дізнатися, як вони тримаються, які інновації здійснили, та що дає їм надію в такій непростій ситуації.

Оригінал статті

Маайке: Як вам вдалося продовжувати працювати після вторгнення?

Віталій Охріменко (програмний директор МПР): Це була безперервна робота. Я намагався піти воювати, але мене не взяли, тому зараз я намагаюся допомогти захистити Україну по-іншому, вирішуючи правові проблеми в нашому суспільстві. Особисто я працюю зараз вже 55 днів без перерви, без вихідних. Але тепер продовження нашої роботи є для нас способом вистояти.

Євген Полтенко (виконавчий директор МПР): Ми працюємо не в нормальних умовах. Понад 11 мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами, і понад чотири мільйони з них вже залишили країну. Ми чекали, що щось недобре може статися протягом року, але ми все ж були шоковані, коли почалося повномасштабне вторгнення. Ми подолали цей шок завдяки тому, що наша організація, як і наша держава, має децентралізований підхід: навіть знищивши один керівний центр, ви не зможете знищити всю мережу.

Нашим першочерговим завданням було забезпечення безпеки наших співробітників, тому ми допомогли тим, хто мешкав поблизу лінії фронту, переїхати з родинами у відносно безпечні райони Центру та Заходу України. До кінця березня таким чином переселили 21 сім’ю.

Маайке: Враховуючи всі ці зміни, з якими правовими проблемами люди найчастіше звертаються до вас?

Євген: Переміщення великої кількості людей, які змушені залишити країну або переїхати в інше місце всередині країни, спричинило багато нових правових проблем і питань. Наприклад, які процедури перетину кордону, які права чоловіків, що змушені залишатися, які трудові права переміщених осіб і мобілізованих до армії, яка підтримка, до прикладу, пільги та допомога з оплатою комунальних платежів, доступна для внутрішньо переміщених осіб (ВПО)?

Ми також маємо багато запитів, пов’язаних із переміщенням підприємств у безпечніші райони, оподаткуванням бізнесу та тим, як підприємства можуть отримати доступ до державної фінансової допомоги. Важливо, щоб наша економіка продовжувала працювати, адже ми повинні забезпечувати та підтримувати наше військо.

Віталій: Зараз ми обслуговуємо три групи людей. Перша – це понад чотири мільйони українців, які виїхали за кордон. Ці люди досі мають правові проблеми в Україні: вони звільнилися з роботи, мають кредити, які ще не повернули, вони втратили чи залишили документи, які їм потрібні за кордоном. Правова система не розрахована на вирішення цих проблеми, тоді як люди потребують цих рішень.

Друга група – внутрішньо переміщені особи (ВПО). Є питання реєстрації ВПО, забезпечення житлом, доступом до роботи та державних послуг, а також доступом до гуманітарної допомоги, наприклад, їжі та ліків.

Третя група – це люди, які залишилися в районах, що зазнали бойових дій та окупації. Там увага приділяється гуманітарній допомозі та допомозі у відбудові та організації комунальних послуг.

Темба: Як ви допомагаєте вирішити ці проблеми?

Андрій Корбецький (член МПР, правозахисник): Ми маємо багато роботи. Ми все ще діємо як правозахисники та продовжуємо роботу, яку здійснювали до вторгнення 24 лютого, але тепер у нас є додаткові завдання. Ми все ще використовуємо той самий підхід, намагаючись дійсно дістатися коріння проблеми, з якою стикаються люди, і вирішити її. Але зараз ми поєднуємо юридичну консультацію з психологічною підтримкою та соціальними програмами.

У регіонах, які зазнали бойових дій та окупації, ми також задокументуємо злочини, які скоїла Росія своїми агресією та бомбами, що нищать наші будинки. Нам потрібно задокументувати ці випадки, тому що кількість злочинів і масштаби шкоди настільки величезні, що держава не зможе задокументувати їх усі самотужки.

Віталій: Одна з основних наших інновацій – це правова допомога, яку ми надаємо людям, що виїхали з країни. Ми створюємо для цього мережу та платформу в європейських країнах, залучаючи юристів-волонтерів та перекладачів.

Для внутрішньо переміщених осіб ми створили хаб, де власники житла пропонують житло, і ті, хто його потребує, можуть його знайти. Ми підготували прості документи, які допомагають налагодити ці відносини, щоб обидві сторони розуміли, що пропонується і на який термін тощо.

А в регіонах, які безпосередньо постраждали від збройної агресії Росії, ми також допомагаємо документувати воєнні злочинні, контролюємо розподіл гуманітарної допомоги місцевою владою, щоб переконатися, що це відбувається справедливо і прозоро. Ми вирішуємо практичні проблеми, такі як перерозподіл продуктів харчування, які лежали невикористаними в школах, серед потребуючих.

Євген: Ми були залучені до багатьох ініціатив у межах програми #StandWithUkraine. На гуманітарному рівні ми допомогли евакуювати 800 людей із Луганської області на Сході України, а також зібрали та розповсюдили понад 160 тонн гуманітарної допомоги у найбільш постраждалих від вторгнення районах. Ми допомогли сотням ВПО отримати житло та роботу.

Що стосується правових проблем правосуддя, наша коаліція «Солідарність та Справедливість» об’єднала 19 організацій, у тому числі 15 організацій-членів МПР, щоб надавати правову та гуманітарну допомогу українцям в Україні та за кордоном. З початку війни ми надали правову допомогу понад 4000 людям, створили понад 100 публікацій, які сприяють правовій обізнаності та спроможності.

Ми також працюємо над зміцненням потенціалу організацій громадянського суспільства (ОГС) та органів місцевого самоврядування. Ми проводимо вебінари, щоб розширити операційні можливості ОГС, щоб вони могли адаптувати свою роботу до умов воєнного часу. Також здійснюємо комплексний аналіз роботи органів місцевого самоврядування, щоб надати їм рекомендації, як вони можуть більш ефективно організувати свою діяльність під час воєнного стану.

Маайке: Чи можете ви розповісти нам про ті труднощі, з якими ви зіткнулися, продовжуючи активну діяльність після вторгнення?

Тарас Щербатюк (Черкаський правозахисний центр, член МПР): Уся система правосуддя фактично зупинилася, коли відбулося вторгнення, і хоча зараз вона працює краще, існує ще багато прогалин, які сигналізують, що люди не можуть вирішити навіть найпростіші правові питання. Наприклад, досі закриті реєстри юридичних осіб, що унеможливлює укладання угод з купівлі майна, реєстрації юридичної особи чи отримання паспорта. А органи місцевого самоврядування не надають правову допомогу ВПО та біженцям. На територіях, де немає боїв, влада повертаються, але вона все ще не працює на 100 відсотків.

Віталій: Частково проблема в тому, що дані, які збирають органи місцевого самоврядування, не є корисними. Я перебуваю в місті на Заході України. І перед тим, як розпочати всі ініціативи, що я хотів започаткувати, я пішов до місцевої влади і запитав, скільки внутрішньо переміщених осіб приїхало в громаду і як це їм допомагає. Я отримав відповідь, що близько 10 тисяч людей, але вони не змогли надати мені детальних даних. Я запитав, з якою метою вони зібрали дані, і вони сказали, що не знають і не мають жодної інформації про те, які плани їх використання. Вони не знали, скільки з цих 10 000 людей знайшли гідне житло, і вони сказали, що лише 80 з них користувалися центром пошуку роботи, який був спеціально створений для ВПО.

Темба: Чому ці дані важливі, і що ви зробили, щоб вдосокналити збір даних?

Віталій: Ми хочемо зрозуміти, хто ці 10 тисяч ВПО, що вони шукають, які умови їхнього життя. Ми збираємо такі дані по всій країні протягом кількох років і використовуємо їх як основу для створення місцевих програм правової допомоги у співпраці з місцевими органами влади. Ми намагаємося з’ясувати, які правові проблеми мають люди в Україні, скільки у них цих проблем і чим вони відрізняються залежно від регіону, в якому вони живуть.

Тож у березні ми підписали меморандум з місцевою владою Коломиї (Івано-Франківська область), який дозволяє нам збирати та аналізувати дані, щоб допомогти людям знайти житло та роботу. Тепер ми зрозуміємо, скільки вимушених переселенців приїхало в цю громаду, скільки з них бажають знайти роботу, які навички вони мають і скільки з них змогли б зробити внесок у розвиток громади. Ці знання базуються на кількісних і якісних даних. Ми також запитали людей, що, на їхню думку, необхідно для вирішення їхніх правових проблем, і ми спілкуємося з органами місцевого самоврядування та обговорюємо, як їх вирішити.

Темба: Чи впливає війна на ваші зусилля зі збору даних?

Євген: Ми вжили заходів, щоб мінімізувати ризики. З самого початку нашої роботи, після вибуху війни в Україні ще у 2014 році, ми зрозуміли, що робота з паперовими документами та журналами ненадійна. Таким чином, ми запустили систему управління даними, і всі наші організації-члени мають доступ до неї і можуть використовувати її як основу для програмної діяльності і адвокації. Ми розробили архітектуру цієї системи таким чином, щоб ми могли максимально захищати персональні дані, орендувавши сервери в країнах Європи, за межами України. Тепер навіть на тимчасово окупованих Росією територіях наші колеги можуть використовувати систему, не наражаючи свою роботу на небезпеку. Наприклад, один з наших колег досі працює на окупованому півдні України, і витоків даних звідти не було.

Темба: Чи можете ви розповісти нам більше про свої комунікаційні зусилля?

Галина Колесник (комунікаційна менеджерка МПР): Наші інформаційні повідомлення щомісяця охоплюють понад 500 000 людей безпосередньо, а через партнерські організації – набагато більше. У нас є перелік поширених запитань, і коли ми та наші колеги переглядаємо дані та бачимо ключові запитання наших клієнтів, ми додаємо їх до цього переліку. Ми працюємо над створенням алгоритмів дій, над покроковими рішеннями правових проблем людей.

Ця робота було важливою ще до 24 лютого, але зараз потік інформації надто великий, і законодавство постійно змінюється. Наприклад, існує виняток, що чоловікам-батькам трьох і більше неповнолітніх дітей дозволяється залишати країну. Низка ЗМІ опублікувала інформацію про те, що це також можуть бути батьки двох дітей і чия дружина вагітна. Ми розмістили цю інформацію на нашому сайті. І молода сім’я, поклавшись на цю інформацію, поїхала на кордон. Але ці дані виявилися невірними, і чоловікові відмовили у виїзді. Звичайно, ми негайно виправили це на нашому сайті та вибачилися перед родиною за цю помилку. В результаті ми посилили наші процедури перевірки інформації, яку отримуємо, щоб переконатися, що вона не є недостовірною.

Maайке: Які ще інновації ви запровадили у свою роботу?

Ірина Чайка (директорка з організаційного розвитку МПР): Ми започаткували спільну ініціативу з ОГС «LinGo» та міжнародною юридичною платформою «Paladin», завдяки якій надаємо правову допомогу українцям в країні та за кордоном. Це платформа, заснована на зібраних нами даних, де люди можуть публікувати свої запитання та проблеми та отримувати допомогу. Людям не потрібно чекати відповіді конкретного юриста, оскільки допомогу можна отримати через консультації у чаті, доступного на сайті МПР, який підтримує група юристів організації. Це дуже практична і доступна правова допомога, яка надається дистанційно, на основі технологій, щоб поєднати потреби людей у ​​правосудді з ресурсами та можливостями юристів.

Маайке: Ви згадали, як важко всім вам триматися і працювати весь цей час під таким тиском. Що дає вам надію в такій ситуації?

Ірина: Ну, всі війни мають свій початок і всі війни мають свій кінець, і настане час, коли Україна переможе. І розмірковуючи про нашу роботу, про збір даних та готовність влади використовувати ці дані, створюємо це велике вікно можливостей мати в майбутньому систему правосуддя, яка орієнтована на кожного громадянина України. У нас є можливість побудувати екосистему, про яку ми мріяли, і втілити її в реальність.

Віталій: У мене є три речі, які дають надію. По-перше, переконання, що цивілізований світ переможе і переможе Україна. По-друге, за місяць після початку війни наше суспільство зробило величезний прорив у плані соціальної згуртованості. Ми подорослішали і виробили більш реалістичний світогляд. Ми стали прагматичнішими, але головне, ми не втратили людяності. Тож наші люди дають мені надію та сили.

І по-третє, війна знищила все неефективне – знищено всю бюрократію, неефективні механізми та інституції, які ми намагалися подолати через адвокацію. Тож нам більше не доведеться витрачати час, переконуючи людей, що деякі інституції не працюють і що потрібно будувати щось нове. Ми знаємо, що нам потрібно побудувати, і ми вже це робимо. Ми намагаємося придумати концепції майбутньої України.

Війна дала нам цей великий поштовх. Україна стала лідером думок і взірцем для наслідування для всього світу. Показавши, що верховенство права, демократія і свобода слова можуть допомогти нам боротися з ворогом демократії і перемагати. Ми перепишемо цим історію людства.

Тарас: Ми бачимо, що люди навколо нас справді мотивовані та залучені, вони працюють єдиним фронтом і борються за те, щоб українці та люди з усього світу жили щасливішим та безпечнішим життям.

Андрій: Тепер усе розділено на до 24 лютого і після. Все, що було раніше, для нас вже не грає великої ролі. Ми повинні починати з нуля, і це мене надихає, тому що ми можемо почати все заново і побудувати щось краще. Ми відмовилися від усіх суперечок і всього, що нас розділяло, заради спільної перемоги. Це буде вирішальним у майбутньому, коли ми розбудовуватимемо наше громадянське суспільство і нашу державу. А підтримка, яку ми отримуємо з усього світу, дала нам зрозуміти, що ми не самотні у своїй боротьбі.

Наталія: Для мене це дуже складне питання. Моя область – єдина область в Україні, яка була оточена Росією з трьох сторін. Так триває вже досить давно, але я маю надію, що ситуація може змінитися будь-коли, а завтра буде зовсім інакше. Це те, що дає мені надію.

Галина: Україна була і залишається демократичною країною, і я розумію, що політичні, економічні та правові цінності, які втілює Україна, а які – країна-агресор, абсолютно різні. Ця різниця дає мені надію і мотивацію працювати.

Євген: Мене дуже надихає боротьба українського народу з агресією. Ми переможемо у цій війні у тому числі завдяки сильному громадянському суспільству. І ми беремо на себе відповідальність боротися за свободу та демократію. Українське громадянське суспільство активно діє, а у випадку МПР та її партнерів – активно співпрацює для вирішення як старих, так і нових правових проблем. Мережі, які ми зміцнюємо, стійкі до зовнішніх атак, і вони є основою для величезної роботи, яку нам потрібно ще зробити, щоб побудувати нову Україну.

Мої колеги та інші члени МПР живуть і працюють у постійній небезпеці. Запит на нашу роботу є величезним, і хоча ми усвідомлюємо, що будь-якої миті російська ракета може перервати наші зусилля, ми продовжуємо забезпечувати доступ до правосуддя для кожного. Але коли ми відчуваємо підтримку союзників у всьому світі, ми знаходимо в собі сили продовжувати і триматися. Наша боротьба – не лише за майбутнє України, а й за всіх, хто захищає справедливість на рубежах демократії. Ми закликаємо вас стояти з нами. 
Ми закликаємо підтримати наші громади та нашу роботу своїми внесками. Тому що навіть під час війни посилення правових можливостей та справедливість – важливі.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.