Від нормативів до реальних рішень: як громади забезпечують житлові права внутрішньо переміщених осіб

Дата публікації: 09.08.2025

Питання реалізації житлових прав внутрішньо переміщених осіб залишається одним із ключових викликів для українських громад. Попри наявність нормативної бази, багато процедур досі складні або незрозумілі на місцях. Щоб подолати ці бар’єри, команда Мережі правового розвитку  втілює адвокаційну кампанію за фінансової підтримки Чеської агенції розвитку та у партнерстві з гуманітарною організацією «Людина в біді». Її мета — допомогти громадам знайти і реалізувати практичні житлові рішення, що відповідатимуть реальним потребам ВПО.

За результатами зустрічі у межах проєкту «Віднова», який охоплює Миколаївську та Івано-Франківську області, ми зафіксували основні думки, пропозиції та рішення, запропоновані залученою експерткою з адвокації Мережі правового розвитку Людмилою Яремчук. 

Результати дослідження Мережі правового розвитку в шести громадах Миколаївщини та Івано-Франківщини демонструють велику кількість внутрішньо-переміщених осіб, що потребують житла. 

У трьох громадах Миколаївщини проживає значна кількість внутрішньо переміщених осіб, причому близько половини з них належать до вразливих категорій.

• Галицинівська громада прийняла 876 внутрішньо переміщених осіб, з них:
  

• 241 дитина до 18 років,
  
• 195 пенсіонерів,
  
• 49 осіб з інвалідністю,
  
• 391 особа працездатного віку.
  

Залучена експертка з адвокації Мережі правового розвитку Людмила Яремчук

«Якщо врахувати, що більшість працездатних осіб — це батьки, які виховують дітей, то маємо справу з родинами у складних життєвих обставинах»,  —  акцентує Людмила Яремчук.

• Березнегуватська громада — 1081 переселенців, і 53,5% з них є непрацездатними. Це понад половина переміщених — пенсіонери, діти, особи з інвалідністю.
  
• Баштанська громада має 1904 переміщених осіб, з яких:
  
• 544 — діти до 18 років,
  
• 274 — пенсіонери,
  
•  83 — люди з інвалідністю,
  
• 1003 — працездатні особи.

Це означає, що 47,3% з усіх переселенців — вразливі категорії населення.

Попри велику потребу, в жодній з цих трьох громад не створено місця тимчасового проживання.

«Ми бачимо відсутність створених місць тимчасового проживання, при тому що громади мають сотні родин з дітьми, пенсіонерами, людьми з інвалідністю»,  —  наголошує Людмила Яремчук.

Івано-Франківська область

На Франківщині ситуація дещо краща — частина громад організували місця тимчасового проживання, але кількість місць не відповідає масштабам потреб.

• Коломийська міська громада — найбільший приймаючий центр:
  
• понад 8000 внутрішньо переміщених осіб,
  
• 2202 дитини,
  
• 1278 пенсіонерів,
  
• 1845 осіб працездатного віку.
  

Понад 43,8% внутрішньо переміщених — непрацездатні, не враховуючи сімейний контекст. У громаді створено вісім місць тимчасового проживання, де проживає 262 особи, є 15 вільних ліжкомісць.

• Калуська міська громада має три функціонуючі місця тимчасового проживання, в яких мешкає 81 переміщена особа, вільних місць немає. При цьому близько 48% переселенців у громаді — з вразливих категорій.
  
• Тлумацька громада забезпечує 88 переселенців у двох пунктах тимчасового проживання, наявні 8 вільних ліжкомісць. Частка вразливих категорій — 50%.

Ці дані чітко показують гостру потребу в системному вирішенні житлового питання для ВПО, зокрема на рівні місцевих і регіональних програм.

Житлові права ВПО: між законом і реальністю

Із початку повномасштабного вторгнення держава запропонувала низку житлових програм: компенсації за зруйноване майно, пільгові кредити, державну підтримку будівництва. Однак, ефективність цих механізмів часто залежить від здатності громад адаптувати їх до своїх умов і потреб людей.

Насправді ж органи місцевого самоврядування нерідко залишаються наодинці з цією проблемою. Саме на них лягає відповідальність за розміщення, облік, забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, пошук ресурсів, підготовку документації.

Як зазначає експертка з адвокації Мережі правового розвитку Людмила Яремчук:

«Важливо усвідомити, що право на житло не обмежується дахом над головою. Це про безпеку, можливість відновлення, соціальну інтеграцію. А тому житлова політика має бути частиною стратегії розвитку громади, а не короткотерміновим антикризовим заходом».

Партнерство як інструмент змін

У межах проєкту «Віднова» експерти Мережі правового розвитку провели серію онлайн-зустрічей та консультацій з громадами, обласними адміністраціями та представниками ВПО. Одним з головних завдань було виявлення бар’єрів, що існують та пошуку дієвих механізмів подолання неузгодженості між планами та практикою.

Учасники заходів підкреслювали: рішення не завжди потребують великих бюджетів. У громадах уже є потенціал — приміщення, резервні ділянки, ініціативні фахівці. Питання в тому, як це використовувати.

Ключовим фактором стала відкрита комунікація та міжсекторальна співпраця — у  багатьох випадках, коли громада не знала, з чого почати, допомагала саме взаємодія з юристами, правозахисниками, ветеранськими спільнотами. Це дозволило: підготувати звернення до міністерств, провести інвентаризацію комунального майна, подати заявки на міжнародну технічну допомогу, ініціювати створення житлових програм у межах стратегій розвитку громади.

Один із позитивних прикладів є громада в Миколаївській області, де колишнє комунальне приміщення, яке роками не використовували, вдалося юридично перевести в житловий фонд. Завдяки підтримці партнерів провели технічне обстеження, підготували проєктно-кошторисну документацію та подали проєкт на грантове фінансування реконструкції. Паралельно рішенням виконавчого комітету, затвердили порядок надання цього житла внутрішньо переміщеним особам на умовах тимчасового користування, із прозорими критеріями.

Цей кейс стане частиною довідника, який команда проєкту готує до друку — як приклад житлового рішення, яке можна масштабувати в інших областях.

Під час обговорення представники громад поділилися й труднощами, з якими стикаються найчастіше: бюрократична складова  — складність у переведенні будівель до житлового фонду (потреба у дозволах, паспортах, оцінці стану); відсутність штатних фахівців для ведення житлових програм, обмежений фінансовий ресурс.

Проблеми реалізації житлових прав ВПО на місцях:

• Низький рівень практичної реалізації: законодавство передбачає механізми, але на місцях бракує чітких алгоритмів дій.
  Рішення часто залишаються «на папері», бо громади не мають ресурсів, або через складність адміністративних процедур.
  

• Недостатня комунікація: органи місцевого самоврядування не завжди отримують оперативну або зрозумілу інформацію від центральних органів.
  Також виникають труднощі з ініціативністю: громади не впевнені у правомірності деяких кроків, наприклад, переведення об’єктів освіти в житлові.
  
• Брак чітких інструкцій щодо переведення об’єктів у житловий фонд. Людмила Яремчук зазначала, що громади плутають поняття «місце тимчасового проживання» та «житло для тимчасового проживання».
  Також бракує роз’яснень про технічні вимоги до житла, яке надають переселенцям, такі, як норми безпеки чи санітарні умови.

Фонд житла для ВПО: як громади можуть реалізовувати Постанову №422

Постанова №422 дозволяє громадам створювати фонд тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб. Громади можуть будувати нове житло, купувати квартири чи будинки, переобладнувати нежитлові приміщення під житло.

«Житло надається на один рік. Якщо сім’я не покращила фінансовий чи житловий стан — договір можуть продовжити»,  —  наголошує Людмила Яремчук.

Пріоритет на отримання такого житла мають: сім’ї з дітьми, багатодітні, люди з інвалідністю, особи похилого віку. Також таке право мають ВПО, чий середньомісячний дохід не перевищує розміру орендної плати, або не перевищує прожитковий мінімум на одну особу.

Фінансування здійснюється за рахунок місцевих бюджетів та місцевих програм:

«Саме через прийняття місцевих програм і передбачення в них коштів ми можемо реалізувати цю постанову на місцях»,  —  акцентує Людмила Яремчук.
Історії громад, які змогли перетворити порожні приміщення на житло, доводять, що зміни можливі. Для цього потрібна не лише воля, а й підтримка, знання та партнерство. Адвокація — це не просто про захист прав. Це про конструктивну співпрацю з владою, інструменти, які допомагають громадам діяти в межах закону, але з урахуванням людських потреб.

У фокусі проєкту «Віднова» — створення такого середовища, в якому громада не залишиться наодинці, а люди — без відповіді. Бо забезпечення житлом — це не лише соціальна політика, а й відновлення людського життя після втрати.

Матеріал підготувала Мережа правового розвитку у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки Чеської агенції розвитку.

Викладені в матеріалі висновки, інтерпретації зібраної інформації тощо є виключно позицією авторів і не відображають думок донорів і партнерів проєкту.

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.