Як голос громади змінює правила щодо захисту прав ветеранів: досвід адвокації Мережі правового розвитку на Миколаївщині

Дата публікації: 23.03.2026

Зміни у кваліфікаційних вимогах до фахівців із супроводу ветеранів, забезпечення виплати їм передбачених державою надбавок. Створення координаційної платформи для організацій, які працюють із ветеранами на Миколаївщині. Все це результати адвокаційної кампанії, яку впроваджувала Мережа правового розвитку в партнерстві з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки Чеської агенції розвитку в межах проєкту «Віднова». Як саме вдалось цього досягнути, розповідаємо далі.

​​Голоси фахівців із супроводу і ветеранів впливають на рішення держави

У межах проєкту «Віднова» команда Мережі правового розвитку (МПР — далі) працювала з громадами Миколаївщини над посиленням системи підтримки ветеранів та їхніх родин. Один із ключових напрямів — адвокація практичних рішень для фахівців із супроводу ветеранів та створення стійких механізмів координації між державним сектором, громадами й гуманітарними організаціями.

Під час роботи в громадах команда Мережі правового розвитку зібрала та систематизувала реальні запити з «поля» — від самих фахівців із супроводу ветеранів, ветеранів і їхніх сімей, а також від представників соціальних департаментів. 

Перший етап — зустріч із фахівцями супроводу ветеранів, ветеранами та їхніми родинами, представниками соціальних департаментів громад і залученими експертами. Серед учасників були представники Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та зниклими безвісти, громадського сектору (включно з військовими психологами), міжнародної організації Mission East, а також представники військової адміністрації, які опікуються ветеранською політикою. За результатами обговорення команда зафіксувала 31 конкретне питання — від доступу до послуг, психологічної підтримки та медицини до проблем із пільгами, житлом і комунікацією між системами.

Другий етап — розширена зустріч із залученням Міністерства у справах ветеранів України, представників органів місцевого самоврядування на рівні області та профільних структур. Під час цієї розмови позицію «поля» донесли максимально чітко: проблеми та наслідки для людей, які щодня працюють із ветеранами та їхніми родинами.

«Усе, що ми напрацювали і в напрямку ветеранської політики, і в напрямку захисту прав ВПО — це завдяки тому, що Мережа комунікує на всіх рівнях: місцевому, регіональному і національному. Завдяки налагодженій комунікації з Міністерством у справах ветеранів ми напряму доносимо ініціативи, які Міністерство враховує в змінах — на рівні наказів, постанов і законодавчих документів. Загалом в межах адвокаційної діяльності з ними мали чотири зустріч», — зауважує залучена експертка з адвокації Мережі правового розвитку Людмила Яремчук.

Одним із найвідчутніших результатів такої адвокації стали зміни до кваліфікаційних вимог для фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб. Проблему озвучували громади.

«Коли ми говоримо про великі міста — там фахівців більше. Але коли беремо маленьку громаду, знайти людину, яка відповідає надзвичайно високим вимогам, практично неможливо. І в результаті ветерани не можуть отримати послуги не тому, що вони не потрібні, а тому що немає кому їх надати», — ділиться Людмила Яремчук.

У розмовах порушували питання справедливості та довіри: чому ветерани з бойовим досвідом, але без «потрібного» диплому, не можуть обіймати посаду, тоді як формальні критерії це дозволяють іншим кандидатам.

Після спільних зустрічей у Миколаєві, де проблему напряму озвучили ветерани, фахівці та надавачі послуг, Міністерство врахувало ці аргументи. В оновлених вимогах більше не вимагають стаж, а перелік базових освіт розширили.

«Зараз, щоб зайняти посаду фахівця із супроводу ветеранів без категорії, стаж роботи не потрібен — достатньо мати базову вищу освіту, і не обов’язково юридичну. Людина починає працювати, набирає практику, і вже згодом може перейти на першу чи другу категорію», — каже Людмила Яремчук.

Ще один болючий блок — оплата праці. Під час спільних заходів учасники говорили про ситуації, коли місцеві керівники не нараховували доплати й премії, передбачені державним бюджетом для спеціалістів із супроводу ветеранів, або зменшували їх на свій розсуд. Для спеціалістів це ставало демотивуючим фактором — вони звільнялися, а ветерани знову залишалися без супроводу.

«Фахівці озвучили, що політика їх працевлаштування незрозуміла: обіцяли зарплату 20000 гривень, а по факту отримували 6000. Соціальні департаменти казали, що фахівець супроводу ветеранів не може отримувати більше ніж інші працівники і різали оплату»,  — розповідає програмний менеджер Мережі правового розвитку Віктор Алхімов.

«Ми почули дивний аргумент: “фахівець не буде отримувати більшу зарплату, ніж керівник”. Але економити на цьому не можна — у держбюджеті передбачені кошти саме для фахівців із супроводу, і там закладені заохочення, бо це робота з ветеранами, де комунікація справді складна. Після того, як ми підняли питання, Міністерство звернуло увагу: усе, що передбачено для оплати праці, має бути нараховано і виплачено», — наголошує Людмила Яремчук.

Експерти Мережі правового розвитку діляться, зворотний зв’язок не забарився.

«Фахівці казали: після таких зустрічей з Мережею, проблем із зарплатою вже немає — їм встановлюють усі доплати, які передбачені. І я вважаю це величезним позитивом, якого ми домоглися», — підкреслює Людмила Яремчук.

Окремий напрям адвокації — безпека самих фахівців із супроводу. Під час роботи з ветеранами трапляються складні ситуації: психічні розлади, залежності, агресивні прояви, ризики для здоров’я. Мережа зібрала пропозиції спеціалістів із супроводу та звернулася до Мінвету з ідеєю впровадити чіткі протоколи і механізми захисту.

«Наше завдання — не тільки захист самого ветерана, а також захист людини, яка працює з ветераном. Має бути протокол дій: що робити у випадку агресії або коли людині потрібна медична допомога (можливо психіатрична); можливо, фахівець не має йти один, а працювати разом із медичним спеціалістом. Це питання життя і здоров’я», — наголошує Людмила Яремчук.

Координація в Миколаєві: платформа взаємодії та допомоги ветеранам і ветеранкам

«Створити довідник для ветеранів було ініціативою МПР, але ОВА виявила велику зацікавленість. Вони хотіли зробити щось подібне, але не мали ресурсу. Тому ми запропонували створити спільний продукт — і довідник, і додаткові матеріали, зокрема, для популяризації фахівців із супроводу ветеранів», — розповідає програмний менеджер Мережі правового розвитку Віктор Алхімов. 

Однак після тривалого обговорення цієї ініціативи представники організацій та установ області зазначили, що хоч ці дані й потрібні, вони швидко втратять свою актуальність. Адже законодавство щодо захисту ветеранів дуже швидко змінюється і доповнюється, а з ним відбуваються реформи і в службах захисту ветеранів. Тож від ідеї видати друкований примірник відмовились. Проте Мережа правового розвитку все одно долучилась до актуалізації інформації, якою можна скоростатись на mkrada.gov.ua.

Залучена експертка з адвокації Людмила Яремчук проаналізувала інформацію на ресурсі та надала перелік необхідних змін, які потрібно було зробити у звʼязку з оновленням законодавства.

​​«Ми подали абсолютно детальні рекомендації: що не відповідає чинному законодавству, що є застарілим, а що може навіть створювати незручності для ветеранів і членів сімей загиблих», — розповідає експертка Людмила Яремчук.

Також були напрацьовані інформаційні буклети й роздаткові матеріали для громад. Вони пояснюють базові, але критично важливі речі: хто такий фахівець із супроводу ветеранів, у яких випадках до нього/неї варто звернутися, як виглядає маршрут отримання допомоги і де знайти контакти.  

Переглянути матеріали

До ідеї із довідником повернулись уже спільно з партнерами Nonviolent Peaceforce.

«Так, інформація у ветеранській сфері змінюється дуже швидко: законодавство, підходи, програми, маршрути допомоги. Тому питання не в тому, щоб один раз надрукувати посібник, а в тому, щоб його постійно оновлювати. Наші партнери мають сталу гарну практику, оновлюють такі матеріали раз на пів року: інформація застаріла — її актуалізували, перевидали і знову поширили», — пояснює програмний менеджер МПР Віктор Алхімов.

У підсумку замість одного великого, але потенційно швидко застарілого продукту, сформувалася більш гнучка модель: друковані матеріали для громад, партнерські довідники, онлайн-ресурси міських структур — і головне, фокус на перевіреній, практичній інформації. Саме ця логіка дозволяє зберігати якість та не втрачати довіру людей, для яких усе це роблять.

Працюючи в межах адвокації команда побачила ще одну системну прогалину: навіть коли в області є державні структури, комунальні заклади, міжнародні та локальні організації — між ними часто бракує регулярної взаємодії, спільного планування й узгоджених маршрутів допомоги. Саме тому в Миколаєві зробили акцент на координації спеціалістів, які працюють із ветеранами та їхніми родинами.

«Ми зрозуміли, що їм недостатньо комунікації між собою і немає єдиного координаційного центру, який би вирішував ці питання. Тому на базі реабілітаційного центру допомоги ветеранам війни у партнерстві з Nonviolent Peaceforce ми зробили регулярні зустрічі. Ми збираємо всіх охочих, хто працює в цьому напрямку, щоб створити спільну стратегію і координуватися: хто що робить і хто чим може допомогти»,  — каже Віктор Алхімов.

Зустрічі стали майданчиком, де об’єдналися міжнародні організації, локальні ініціативи, фахівці із супроводу ветеранів з різних громад та профільні комунальні заклади та проходять що два місяці. Для підтримки постійної комунікації створили координаційний чат учасників, де збирають запити, поширюють актуальну інформацію та відбувається оперативний обмін контактами. В ньому перебуває 53 учасники з різних організацій, які працюють із ветеранами та їхніми родинами на Миколаївщини.

Окремим прикладом ефективності координації стала ситуація, коли створена платформа буквально з’єднала комунальний заклад і міжнародного партнера. 

«Nonviolent Peaceforce на нашій зустрічі познайомилися з керівником центру ветеранів. На наступний день вони навідалися в центр, щоб ознайомитися з його роботою, а через деякий час запропонували фінансову допомогу. По суті, ми стали місточком між комунальним закладом та міжнародною організацією — і це є реальною підтримкою для реабілітації ветеранів», — ділиться Віктор Алхімов.

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.