Як громадські радники реагують на виклики: досвід двох країн

Дата публікації: 30.11.2022

Авторка: Галина Колесник, комунікаційна менеджерка Мережі правового розвитку 

Як організувати спільноту параюристів, мотивувати її діяти і спільно розбудовувати стратегії відповідей на виклики? Про свій досвід розповіли представники організацій, які об’єднують параюристів, із України та Північної Македонії. Зустріч пройшла в середині листопада 2022 року. 

Панельна дискусія з елементами воркшопу пройшла для понад 20 учасників і учасниць з організацій Албанії, Киргистану, Північної Македонії, Вірменії, Південної Африки та України в межах роботи Регіонального партнерства за посилення правових можливостей у Східній Європі та Центральній Азії. 

«Справедливість, правосуддя зміцнюють соціальні зв’язки. Велику роль у цьому відіграють параюристи. Доступ до правосуддя, посилення правової спроможності людей так само важливі у посиленні вільного світу, демократії, як і міцна армія та потужна зброя. Наша зброя — це закони і довіра людей. Сподіваємось, що досвід, продемонстрований українськими параюристами під час російської навали, буде корисний усім», — зазначив учасник координаційної команди партнерства Євген Полтенко.

 Громадські радники (параюристи) в Україні

В Україні 225 параюристів об’єднані Асоціацією громадських радників. Організація утворилася три роки тому і навчає параюристів, поширює серед спільноти знання, допомагає їм та об’єднує навколо спільних цінностей та місії. Загалом до повномасштабного вторгнення росії громадські радники працювали в 1/7 від загальної кількості — 1469 — українських територіальних громад. До кінця 2023 року мережу планують збільшити на 60-70 громадських радників, щоб більш відчутно надавати первинну правову допомогу на всій території України.

На початку повномасштабної російсько-української війни до громадських радників зверталися за допомогою в пошуках продуктів, дізнавалися, як виїхати з тимчасово окупованої території, як відновити школу і вставити вибиті вікна… Подібних запитів було та й досі надходить багато, бо громадських радників знають, довіряють їм і впевнені, що вони допоможуть. Умови роботи та виклики, з якими доводиться стикатися, виснажують емоційно, викликають стрес, збільшують тривогу і вигорання. Аби допомогти громадським радникам пережити цей травмуючий досвід з першого дня війни Асоціація організувала зустрічі з екзистенційним психологом¹, на яких громадські радники обговорювали свій досвід і підтримували один одного.

«У нас розпочалися і онлайн-зустрічі підтримки закритого типу. Параюристи мали можливість обговорювати глибше те, з чим стикаються у своїх громадах і де шукати точки опори, щоб втримати себе в силі та свою громаду, її мешканців. У нас виникла серія воркшопів зі спільнотою щодо того, як пережити стрес, травму, як допомогти пережити втрату. Адже до нас зверталися і за такими запитами теж», — розповідає голова Асоціації Ганна Ілащук.

Новим викликом для громадських радників стало питання надання гуманітарної допомоги. В перші дні повномасштабної війни такої допомоги як такої ще не було. В деяких областях, де ведуться бойові дії, або які мають загрозу окупації, її надходження було критично важливим. Для прикладу, в Лисичанську на Луганщині, який постійно обстрілюють, і через який пролягає лінія фронту, громадська радниця, вона ж — завідувачка дитячого садка з першого дня повномасштабного вторгнення знаходилася в підвалах закладу разом із дітьми. 

«Вона під обстрілами мала можливість їх евакуювати. Зверталася до госпіталю, адже почалися привозити перших поранених, а ресурсів і медикаментів не було ні у місцевого самоврядування, ні фонди ще не мали можливості змінити свою концепцію роботи. Тому ми єдналися, шукали ресурси, щоб допомогти одне одному. За допомогою фінансових ресурсів наших партнерів надавали екстрену допомогу, яка в перші дні війни була дуже важливою», — розповідає Ганна.

Спільно з Мережею правового розвитку громадські радники протягом п’яти місяців мали можливість надати гуманітарну допомогу найбільш постраждалим і вразливим жителям громад із восьми областей України.

Завдяки співпраці з правозахисними організаціями України та держструктурами створили додаток «Параюрист » , завдяки якому громадський радник має доступ до бази знань та може одразу в режимі онлайн переадресувати мешканця громади до безоплатної правової допомоги. До цього потрібно було фізично прийти у відділення.

Важливою частиною є колонка юридичної підтримки. Відповіді на запитання, за якими звертаються громадські радники, узагальнюються та поширюються для використання як через соціальні мережі, так і через внутрішні комунікації.

«Одним із наших стратегічних напрямів є включення громадських радників у відновлення України. Ми говоримо не лише про інфраструктурні зміни, а й демократичні — як місцеве самоврядування може взяти участь у відновленні. Ми створюємо навчальний курс для громадських радників щодо того, як пілотувати та фасилітувати ці зміни в громадах. Ми пропонуємо громадським радникам розробити власні ідеї, які вони вбачають для реалізації в своїх громадах. І наприкінці найкращі ідеї отримають підтримку і будуть реалізовані. В майбутньому ми хотіли б, щоб результати цієї навчальної програми можна було масштабувати на всі громади або громадські організації, які бажають взяти участь у відновленні України», — підсумовує Ганна Ілащук.

Громадські радники (параюристи) в Північній Македонії

Асоція правової освіти та прозорості (Association for legal education and transparency LET Station Prilep) працює протягом чотирьох років у Північній Македонії. В команді є як юристи, так і параюристи. Параюристи працюють у громадах і є їхньою частиною. Вони пропонують допомогу тоді, коли жителі громад зустрічаються з перешкодами. 

«Ми хочемо, щоб люди могли ідентифікувати свої проблеми. Ми надаємо їм інформацію, як можна вирішити ту чи іншу проблему і перенаправляємо до необхідної установи » , — зазначає виконавча директорка Асоціації Весна Шапкоскі (Vesna Shapkoski).

Параюристи зосереджені на посиленні правоспроможності людей самим допомогти собі, адже вони вирішують проблеми клієнтів разом із клієнтами. Окрім того, створюють умови для довготривалих змін: щоб люди ставали проактивними громадянами і могли вимагати реакцію та відповідь з боку уряду.

Окрім того, громадські радники можуть вчасно сигналізувати про бар’єри до доступу до правосуддя. Одним із прикладів реагування на такі перешкоди стало заснування мобільних виїздів у віддалені населені пункти громад Північної Македонії.

«Ми почали працювати з віддаленими громадами і побачили, що на перешкоді до доступу до правосуддя стає необлаштованість інфраструктури та відсутність транспортного сполучення. Люди фізично не мають змоги потрапити в офіс, отримати довідку чи подати заяву. Тож ми створили мобільний офіс і робимо виїзди до віддалених районів, аби надавати ці послуги», — розповідає Весна Шапкоскі.

Параюристи є частиною громади та працюють з усіма, зокрема з маргіналізованими спільнотами. Люди довіряють їм та дізнаються з перших рук про проблеми, з якими стикаються люди — і це допомагає впроваджувати системні зміни.

«Якщо ми залучаємо людей до такої роботи ми маємо бути з ними чесними — розповідає Весна Шапкоскі. — Хочемо, щоб вони усвідомлювали виклики та переваги роботи параюристів».

Серед викликів, з якими стикаються параюристи є:

Незабезпеченість фінансами. Параюристи не є частиною офіційної юридичної системи та не отримують зарплатню. Вони залежать від можливостей НУО і працюють з нестабільними ресурсами.

Несприйняття спільнотою. Нерідко така проблема постає, якщо доводиться працювати з маргіналізованим суспільством і навіть державними інституціями, які можуть сприймати параюристів як ворогів. Маргіналізована спільнота часто навіть не розуміє, що вона стикається з проблемами. Їй важко пояснити це і мобілізувати спільноту для вирішення проблеми.

Політичні обставини. Затягування процедур, особливо коли люди очікують негайного результату. В цих випадках люди часто починають звинувачувати параюристів, що вони не вирішують проблему. І це може стати причиною емоційного навантаження і вигорання.

Серед переваг є наступні:

Роботу параюристів цінують і чекають на них. Вони мають гнучкий графік роботи і їхня робота динамічна, адже постійно зустрічаються з новими людьми.

Параюристи є лідерами в громаді та мають вплив, а ще займаються роботою, яка надихає.

«Я особисто багато років займаюся цією роботою і надихаюся нею. Ми — на передовій і постійно боремось за правосуддя і справедливість», — зазначає Весна Шапкоскі.

Проактивна позиція та авторитет не стають причиною йти в політику, оскільки існує велика ймовірність втратити довіру спільноти і знизити ефективність роботи. Однак в організації є приклади, коли параюристи ставали радниками в муніципалітетах на невеликих посадах і мали певний політичний вплив.

Робота з вразливими спільнотами

Неурядова організація Kham (Сонце) діє в Північній Македонії понад 22 роки і впровадила понад 80 проєктів. Вона працюємо над поліпшенням доступу до освітніх, медичних послуг, забезпечення прав ромської спільноти , зокрема на здоров’я, на життя .

«Щоб стати параюристом, людина повинна мати хоча б середню освіту, хороші навички спілкування, прийняття спільноти. Ми пропонуємо навчання, які стосуються базових аспектів права на здоров’я, соціальних прав, доступу до правосуддя, екологічних прав, прав на житло. Параюрист /ка має бути прикладом. Його чи її робота повинна прийматися спільнотою. Людина стає представником неурядової організації Kham і це про статус в ромській громаді, зокрема», — розповідає представник організації Зоран Біковскі (Zoran Bikovski), який розробляє програму та методологію для параюристів із впровадженням програм правоспроможності.

Для управоспроможнення спільнот важливо розуміти її потреби. Враховуючи це, в організації розробляють навчальні матеріали, постери, які розміщують у публічних місцях і поселеннях ромських громад.

Організація щороку проводить дослідження вивчення потреб спільнот, організовує семінари щодо проблем, з якими стикається спільнота та навчання в офісі, залучає експертів /ок, узагальнює позитивні практики та поширює для використання.

Важливою є практика залучення до вирішення проблем лідерів ромських спільнот та державні інституції.

Ще однією частиною роботи є соціальна підзвітність. Організація здійснює моніторинг на рівні спільнот. Перевіряє які програми діють, що прописано в законі та проводить бюджетний моніторинг. Виявляючи практики, коли законодавство не ефективне або програма не діє, проводять адвокаційні кампанії для впровадження змін.

«Дуже важливо, що ромська спільнота перш за все бачить нашу роботу як правозахисний соціальний рух. Спільнота усвідомлює, що для них є закон, і вони можуть вимагати повагу до своїх прав. Це найбільша перевага. Ми понад два роки працювали в межах українських програм, також щодо соціальних рахунків, але проблем багато. У нашому випадку в нас немає війни, але в нас була криза Covid-19. Скажімо, коли люди два роки чекали на свої операції, але їх не госпіталізували. У моєму місті теж понад два роки не ходив автобус до столиці — і нічого не змінилося. Чому? Тому, що не так просто. Людям дуже важко повірити в те, що вони можуть щось змінити. Тому важливо, коли ви впроваджуєте зміни, максимально поширювати це», — підкреслив Зоран.

Переосмислення існуючого досвіду може стати частиною стратегії розвитку руху параюристів, аби бути ще більш ефективнішими та поширювати досвід серед інших країн. Адже, як зазначила виконавча директорка Мережі правового розвитку Ольга Настіна, параюристи це — лідери думок, авторитетні люди, які користуються визнанням у мешканців громад, через кого є доступ до вирішення правових проблем.

«Там, де може не бути фахових юристів чи адвокатів, є широка мережа параюристів. Це так би мовити «точки доступу» до верховенства права, вирішення проблем у найвіддаленіших регіонах України“, — пояснила Ольга Настіна.

Це перша панельна дискусія із серії, присвячена роботі параюристів. Наступні заходи ми анонсуємо згодом.

¹Екзистенційний психолог — це фахівець, який оцінює, діагностує і вивчає сенс людського життя, умови його набуття, зміни та втрати.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.