Задоволення потреб і запитів значної частини населення — головний виклик ветеранської політики Баштанської громади

Дата публікації: 28.03.2025

Авторка: Юлія Білик, комунікаційна менеджерка Мережі правового розвитку

Баштанська громада Миколаївської області є однією з шести громад-учасниць проєкту «Віднова» та однією з трьох, які спільно з експертами проєкту розробили програму ветеранської політики  на 2025-2030 роки. Ухваленню програми  передувало комплексне дослідження потреб і потенціалу громади у розробці та впровадженні стратегічних планів та планів відновлення у воєнний час, а також соціологічне опитування, яке виявило низку актуальних потреб і проблем громадян, у тому числі ветеранів та їхніх сімей. У цьому матеріалі зауважуємо висновки опитування, важливі для врахування при впровадженні рішень у громаді.

Про опитування

У соціологічному опитуванні, що здійснювалося у Баштанській територіальній громаді впродовж грудня 2024 року, взяли участь 370 жителів восьми населених пунктів. Із 352 жителями інтерв’юери спілкувалися безпосередньо на вулиці за анкетою, запрограмованою для мобільних пристроїв. Ще 18 респондентів заповнили анкету онлайн.

Найбільша частка респондентів заповнила анкету для представників родин військовослужбовців, загиблих, полонених, зниклих безвісти та ветеранів — 225 осіб. Опитування виявило, що в одній родині може бути декілька учасників бойових дій із однаковим чи різним статусом. 124 особи заповнили анкету для жителів громади, які не є ветеранами чи близькими родичами учасників бойових дій. Окремі ветерани та члени сімей учасників бойових дій також заповнили анкету для мешканців громади: їхні відповіді порівнюються нижче з відповідями цивільних осіб. 21 особа взяла участь в опитуванні як ветерани (дві жінки та 19 чоловіків). З-поміж ветеранів піки їхньої військової служби припадають на 2014-2015 роки та на 2022 рік. 45% ветеранів брали участь у російсько-українській війні у період АТО/ООС, 35% — після повномасштабного вторгнення, а 20% — в обидві фази війни.

«Баштанська громада знаходиться близько до лінії фронту. В ній зовсім інша безпекова ситуація, ніж в інших двох громадах, які досліджували ветеранську політику у межах проєкту “Віднова”: Коломийській та Тлумацькій громадах Івано-Франківської області. Що не менш важливо у контексті ветеранської політики, як ми з’ясували під час дослідження, у Баштанській громаді була більш інтенсивна мобілізація. Практично всі, кого опитала команда інтерв’юерів у перший день дослідження, були або представниками родин учасників бойових дій, або ветеранами. Можливо, були певні причини, що спонукали людей саме з цієї категорії громадян долучитися до опитування, проте все одно набір обох цих груп дався команді досить легко і набагато простіше, ніж у західних громадах. Це вказує на те, що для Баштанської громади питання ветеранської політики стоїть дуже гостро, тому що багато людей, скоріш за все, повернуться у статусі ветеранів і з ними потрібно буде працювати», — наголошує координаторка команд комплексного дослідження, соціологиня Марина Шпікер.

Підтримка ЗСУ більш пріоритетна для військових, ветеранів та їхніх рідних

Допомога Збройним силам — у топі сфер, на які громада має спрямовувати кошти, на думку учасників дослідження. Загалом цей показник становить 53%: серед цивільних — 48%, а серед учасників/ць бойових дій та їхніх родин — 84%. Другим за важливістю завданням громади опитані вважають ремонт комунальних мереж та житлового фонду. Пріоритетне фінансування цієї сфери загалом підтримали 40% респондентів: 44% цивільних і 16% учасників/ць бойових дій та членів їхніх родин.

Як бачимо, є суттєва відмінність у пріоритетах між цивільними жителями громади та учасниками/цями бойових дій із родинами. Цивільні надають обороні та безпеці менше значення та більше зосереджені на інфраструктурних проблемах. Спільне у всіх груп опитаних — це відносно низький пріоритет фінансування розвитку культури, спорту, туризму та дозвілля, соціального захисту, альтернативної енергетики, економіки і довкілля. 

«Склалося враження, що люди, особливо ті, у яких серед близьких немає учасників бойових дій, зосереджені на тому, щоб вижити самим, на своєму житті, на проблемах, які принесла війна в їхні життя», — пояснює Марина Шпікер.

Родини військовослужбовців менше за інших турбуються про убезпечення себе та майна від війни

Лише 4% опитаних вважають себе цілком спроможними впливати на те, що відбувається у Баштанській громаді. На противагу 75% респондентів схиляються до думки, що не мають у громаді можливості впливу. Найбільш песимістичний показник у цивільних жителів — 81% повідомили про власну неспроможність впливати на життя громади. Учасники бойових дій та їхні родини більш оптимістичні: 31% та 47% відповідно вважають, що мають вплив. Вони значно рідше за звичайних цивільних жителів обирали категоричне «ні», але при цьому частіше відповідали невизначено.

Соціологічне опитування підтвердило очікувано низький рівень відчуття безпеки у громаді серед усіх груп респондентів. Лише 2% опитаних впевнено погодилися з тим, що почуваються у безпеці, загалом відчуття безпеки мають 13% осіб. При цьому скоріше не почуваються у безпеці 44% опитаних та ще 43% зовсім не відчувають себе захищеними.

Основні фактори занепокоєнь для цивільних жителів Баштанської громади — це війна та фінансовий стан:

• убезпечення життя, здоров’я та майна від воєнних загроз (66%);
• наявність коштів або стабільність доходу для забезпечення основних потреб респондента та його родини (52%).

На третьому місці — занепокоєння через житлові умови, зокрема наявність електрики, опалення та інших зручностей, підтримання стану помешкання (29%). Крім того, майже кожен п’ятий цивільний респондент турбувався щодо отримання належної медичної допомоги.

«Особливо у маленьких селах ми побачили велику проблему транспортного сполучення та дуже поганого стану доріг. Це накладає відбиток на всі сфери життя у громаді, у тому числі й на відчуття безпеки та стурбованість через недоступність отримання вчасної і якісної медичної допомоги. Люди кажуть: лікарів не вистачає, з Баштанки виїхати неможливо, а у Миколаїв не доїхати», — зазначає спеціалістка з організації соціологічного дослідження для створення локальних документів стратегічного планування в територіальних громадах Миколаївської області у проєкті «Віднова» в Миколаївській області Ірина Шаптала.

Головні занепокоєння родин учасників бойових дій є такими ж, як і у решти жителів громади з невеликими коливаннями показників:

• убезпечення життя, здоров’я та майна від воєнних загроз (72%);
• наявність коштів або стабільність доходу для забезпечення основних потреб респондента та його родини (31%);
• житлові умови, зокрема наявність електрики, опалення та інших зручностей, підтримання стану помешкання (25%).

Всі категорії громадян стурбовані убезпеченням себе та майна від війни. Проте родини військовослужбовців переймаються цим питанням трохи менше за інших. 

«Можливо, родини військовослужбовців можуть менше покладатися на соціальні виплати та пенсії, оскільки мають за основне джерело доходу заробітні плати захисників (78% — опитування). Члени таких родин — дещо більш самозарадні, і це може зменшувати їхню тривожність в цілому», — коментує Марина Шпікер.

Тема фінансів найбільш гостро стоїть для родин ветеранів, особливо порівняно з сім’ями військовослужбовців та загиблих, те саме стосується проблеми забезпечення освіти. Житлові умови більше турбують членів родин зниклих та полонених, а доступність інформації — сім’ї загиблих.

«Представники родин військовослужбовців більше думають про рідних, які знаходяться у зоні бойових дій. А військові, у свою чергу, думають про свої сім’ї, які залишилися сам-на-сам зі своїми проблемами. Дійсно, часто основним джерелом доходу сім’ї військового є його заробітна плата, але з неї значною мірою покриваються воєнні потреби. Ветерани та їхні родини у більшості випадків самотужки фінансують подальше лікування після бойових поранень. Родини безвісти зниклих скаржаться на бюрократизм — ситуацію невизначеності загострює те, що їх відсилають від однієї інстанції до іншої», — розповідає про основні турботи жителів Баштанської громади Ірина Шаптала.

Готовність підтримувати ветеранів та сім’ї військовослужбовців у громаді помірна — 28%

Жителі Баштанської громади майже одностайно висловлюють згоду з тим, що у громаді потрібно запроваджувати традиції шанування ветеранів: 94% опитаних відповіли ствердно, 6% не визначились із відповіддю. Невизначених відповідей більше з боку учасників/ць бойових дій та їхніх родин — 21%, що може вказувати на певні перестороги, побоювання та сумніви щодо традицій вшанування ветеранів у цієї категорії респондентів.

Більшість жителів громади покладають основну відповідальність за фінансування заходів соціальної підтримки ветеранів на державу — 77%. Найчастіше опитані з-поміж усіх категорій — 43% учасників/ць бойових дій, 46% цивільних — підтримують модель соціальної підтримки та супроводу ветеранів і сімей учасників війни, в якій надання послуг цим категоріям буде здійснюватися поза чергою фахівцями, що працюють з усіма жителями громади. До речі, у Коломийській та Тлумацькій громадах більшість цивільних так само підтримують соціальний супровід ветеранів та їхніх сімей поза чергою — 44% та 50% відповідно.

Порівняно з громадами Івано-Франківської області, у жителів Баштанської громади, відповідно до даних опитування, нижча декларована готовність долучатися до підтримки чи взаємопідтримки ветеранів та сімей військових — 28% (в Коломийській громаді — 69%, у Тлумацькій — 77%). Причому учасники/ці бойових дій та їхні родини більш налаштовані допомагати іншим, передусім родинам полеглих, полонених або зниклих безвісти — 48%. Серед цивільних рівень готовності підтримувати захисників та їхніх близьких вдвічі нижчий — 24%. Попри це, Баштанська громада суттєво не вирізняється у гіршу сторону з-поміж інших громад за часткою родин учасників бойових дій, які повідомили, що отримували допомогу від родичів, колег, сусідів, знайомих (14% порівняно з 23% у Коломийській громаді та 7% у Тлумацькій).

«Майже всі родини, в яких є захисник або захисниця, — а серед опитаних більшість є представниками таких родин, — самостійно допомагають своїм військовим: і оснащенням, і продуктовими посилками, і сітки плетуть, тобто викладаються повністю. Тому, можливо, у них уже немає ані можливості, ані ресурсу робити щось додатково. Наприклад, серед респондентів була жінка, у якої і чоловік, і син, і брат, і племінник на війні. Вона каже, що їй достатньо тієї підтримки, яку вона надає своїм рідним, тому до іншої допомоги не долучається», — пояснює Ірина Шаптала.

На думку Марини Шпікер, Баштанській громаді притаманне загальне виснаження та зосередження людей на власному виживанні в умовах воєнного часу.

«У західних громадах жителі декларують готовність допомагати, а у Баштанській громаді більшість або не відповіли на запитання про рівень своєї готовності, або не вважають, що можуть комусь допомагати. Гадаю, що це пов’язано з тим, що їхня життєва ситуація така, що їм би зі своїм життям впоратися», — зазначає Марина Шпікер.

Респонденти мають порівняно невеликий запит на інформацію про особливості спілкування з військовослужбовцями та ветеранами

За даними опитування, лише 19% жителів Баштанської громади, які не мають у близькому колі учасників бойових дій, відчувають потребу в інформації про особливості комунікації з людьми, які мають бойовий досвід. 55% не виявили зацікавленості, 26% відповіли невизначено. 

Разом із тим, члени родин учасників бойових дій висловлюють більше зацікавленості: шість із десяти респондентів, яким ставили це запитання, відповіли, що бажають знати більше про особливості комунікації з людьми, які мають бойовий досвід. Проте ця тенденція потребує додаткової перевірки з огляду на малу чисельність підвибірки, що відповідала на запитання.

Підсумки

У розрізі заявлених потреб ветеранів та їхніх родин у Баштанській громаді найбільш поширеними є потреби у:

• матеріальній допомозі (родини — 20%, ветерани — 33%);
• лікуванні та оздоровленні (родини — 19%, ветерани — 24%);
• психологічній підтримці (родини — 19%, ветерани — 19%).

Більшість опитаних ветеранів характеризує своє економічне становище та стан здоров’я негативно — на 0-5 балів. Найгірша ситуація з роботою чи бізнесом, психологічним станом та можливостями для самореалізації. Від 62% до 74% ветеранів охарактеризували ці сфери на 0-5 балів з 10. Тому для них гостро затребуваною є допомога у працевлаштуванні, кар’єрних послугах та розвитку бізнесу (29%).

Родини ветеранів частіше за інших потребують лікування, оздоровлення та працевлаштування, а також допомоги з дітьми. Для родин зниклих та полонених найбільш актуальною є психологічна підтримка, а родини загиблих вирізняються підвищеним попитом на юридичну допомогу.

Зважаючи на все це, а також на те, що, за словами ветеранів, у своїй громаді вони можуть задовольнити меншість своїх потреб, перед Баштанською громадою стоїть доволі складний виклик — досягнути позитивних змін попри обмежені ресурси.

«У громаді вже є багато і надалі буде ще більше ветеранів та їхній рідних, на потреби яких потрібно реагувати. Враховуючи, що Баштанська громада є невеликою і прифронтовою, першочергова річ для неї — це пріоритизація. Запити у людей спільні: матеріальна допомога, медицина, працевлаштування, психологічна підтримка. У відповідь на цей перелік ключових потреб потрібно знайти і впроваджувати заходи, які дадуть найбільший ефект при порівняно менших затратах», — наголошує Марина Шпікер.

Матеріал та соціологічне дослідження підготувала Мережа правового розвитку у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансування Чеської агенції розвитку. Висловлені думки, інтерпретації зібраної інформації є виключно позицією авторів та не відображають думки донорів і партнерів проєкту.

Інфографіки —  Марини Шпікер

Публікації за темою:

• Незадоволені потреби та точки напруги у ветеранській політиці Коломийської громади — висновки соціологічного опитування
• Якісна медицина, розбудова належної інфраструктури, повага до захисників — пріоритети ветеранської політики у Тлумацькій громаді

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.