Звернення до суду цивільної юрисдикції в Україні як інструмент стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок бойових дій

Дата публікації: 08.07.2024

У продовження аналітичної добірки щодо відшкодування шкоди, завданої військовою агресією російської федерації проти України, юрист ГО «СТЕП» Антон Стасік розглянув позитивну практику, негативні моменти та ймовірні перспективи процесу звернення до суду цивільної юрисдикції.

Можливість звернення до суду цивільної юрисдикції з позовною заявою про стягнення завданої матеріальної/моральної шкоди безпосередньо пов’язана з постановою Верховного Суду у справі № 308/9708/19 від 14.04.2022 року. У ній зазначається, що суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Крім того, релевантна судова практика говорить про те, що факт агресії рф проти України презюмується і не потребує окремого доведення. Тобто в межах цього механізму маємо проблеми щодо доведення кожного конкретного факту та розміру збитків, завданих особі в кожному окремому випадку, а також, що найбільш важливо, проблему з виконанням отриманого рішення суду.

Наразі маємо загальну позитивну практику щодо прийняття судами рішень про стягнення з рф завданої матеріальної та моральної шкоди. Але внаслідок того, що позитивне зобов’язання держави рф щодо виплати репарацій, покладене на відповідні казначейські органи, фактично нею не виконується, дієвість цього механізму на даний час залишається низькою.

З негативу можна також відмітити певні ризики для осіб, які вже отримали судові рішення, щодо обмеження їх права на отримання компенсацій в межах гіпотетичної адміністративної процедури (якщо вона буде запроваджена) з посиланням на те, що така особа вже обрала спосіб захисту своїх прав і не може двічі скористатись правом на отримання компенсації.

При поданні позовів в порядку цивільного судочинства слід усвідомлювати, що належна фіксація фактів та отримання позитивних рішень щодо компенсацій може заощадити час у майбутньому, пришвидшити та спростити отримання такої компенсації, наприклад, у разі створення певного судового органу ad hoc, який буде розглядати такі справі, чи в межах адміністративних процедур тощо. Тобто, такі механізми наразі хоч і переважно не дають можливості отримати відповідні компенсації, але можуть бути запорукою для її отримання в майбутньому.

В цьому контексті дуже важливо проводити роботу з людьми щодо підвищення їхньої правової обізнаності, працювати безпосередньо «в полях» і на практиці виявляти недоліки вже існуючих механізмів, пропонувати шляхи усунення таких недоліків, будувати коаліції, порушувати відповідні питання перед суб’єктами законодавчої ініціативи тощо.

Зі свого боку держава має забезпечити виконання власних позитивних зобов’язань щодо встановлення чітких і зрозумілих «правил гри» з питань компенсації завданої шкоди, працювати над створення дієвого формату або механізму прийняття та виконання відповідних рішень.

Зокрема першочергова увага держави має бути спрямована на створення адміністративної процедури для отримання компенсації з нижчим порогом доказування, встановленими алгоритмами для збору доказів, що дасть можливість забезпечити реалізацію права на отримання компенсації для мільйонів постраждалих.

Матеріал створено за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving, Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Ви можете отримати індивідуальну консультацію через онлайн-чат Мережі правового розвитку. Чат працює щодня з 10:00 до 16:00. Допомогу надають юристи та юристки правозахисних організацій, які входять до складу Мережі правового розвитку.

Читайте також:

Цивільний позов у кримінальному провадженні:  чи є його подання дієвим механізмом для компенсації завданої шкоди внаслідок бойових дій

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.