Аванс взяв – а роботу не виконав: несумлінний майстер поверне гроші через суд

Дата публікації: 05.03.2021

Успішна історія із практики Білоцерківського офісу Мережі правового розвитку цінна також тим, що містить докладні пояснення щодо правової бази, якою юристка Людмила Власенко послуговувалася, допомагаючи клієнтці вирішити питання захисту прав споживача. Йдеться про доволі типовий випадок: майстер взяв аванс за роботу, але ані результату, ані грошей назад замовник не отримав.

До Офісу при Білоцерківській громадській організації «Правова єдність», пані Зінаїда з Білої Церкви звернулася близько року тому, у квітні 2019 року. Розповіла, що уклала із фізичною особою-підприємцем (ФОПом) договір купівлі-продажу про виготовлення пам’ятника на могилку. Замовлення складалося з наступних компонентів: арка, художня робота, підставка, квітник, плитка – загальною вартістю 9 тис 990 грн плюс та транспортні витрати. Загалом замовниця мала сплатити 10 тис 300 грн, що підтверджувалося рахунком-фактурою та описом замовлення. Зокрема у договорі було зазначено, що Платник сплачує за Роботу на розрахунковий рахунок Постачальника 5 тис грн.

Постачальник зобов’язався почати роботи з виготовлення пам’ятника після отримання авансу та виконати їх протягом 15-20 робочих днів. Однак Постачальник взяті на себе зобов’язання не виконав. Із травня 2019 року пані Зінаїда неодноразово телефонувала до майстра, на що той відповідав, що замовлення найближчим часом виконає. І так щоразу. В результаті до сьогодні підприємець ані виконав взяті на себе зобов’язання, ані повернув кошти за оплачене жінкою замовлення.

Юристка Офісу Людмила Власенко роз’яснила пані Зінаїді, як діяти в цій ситуації: порадила звертатися до суду і склала позовну заяву «Про стягнення (повернення) грошових коштів».

Далі – докладне роз’яснення юристки, яке стане в нагоді і споживачам, які опинилися у подібній ситуації, і юристам, які надають допомогу у таких справах.

Пояснює юрист

Згідно зі ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 205 Цивільного Кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу (ЦК) України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з частиною 1 статті 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 873 ЦК України, робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

З аналізу зазначеної норми матеріального права випливає, що завдаток видається кредиторові боржником у разі укладення договору. Отже, гроші, передані майбутнім покупцем потенційному продавцю за усною чи письмовою домовленістю, але до укладення основного договору, ще не є завдатком, не виконують забезпечувальної функції, а відтак їх видача не має правових наслідків для продавця, відповідно до норми ч. 1 ст. 570 ЦК України.

Другим критерієм відмінності завдатку від авансу є умова обов’язкового дотримання сторонами форми укладення договору, встановленої законом. Викладені положення закону є підставою для обґрунтованого висновку про те, що основними критеріями відмінності завдатку як одного із засобів забезпечення виконання зобов’язань від авансу, як однієї з форм розрахунків є:

• забезпечення завдатком тільки дійсного, тобто укладеного сторонами цивільно-правового зобов’язання;
• обов’язкове дотримання сторонами встановленої законом форми укладення договору, який забезпечений завдатком;
• винне ухилення одної зі сторін від виконання укладеного з дотриманням встановленої законом форми договору, який забезпечений завдатком.

Таким чином, за умови відсутності хоча б одного з вищенаведених критеріїв, передані однією стороною другій стороні грошові суми або рухоме майно у рахунок належних за договором платежів є не завдатком, а є авансом. Тобто, ч. 2 ст. 570 ЦК України визначає презумпцію авансу, який не виконує забезпечувальної функції, а є лише способом платежу і фактично попередньої оплати, а також підлягає поверненню у всіх випадках у разі не виконання або неналежного виконання договору, або його не укладення.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. ст. 610, 611ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов’язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

• захист своїх прав державою;
• належну якість продукції та обслуговування;
• відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
• звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов’язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад 70% загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк – розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Відповідно до ст.849 Цивільного Кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги – відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

В результаті позовну заяву пані Зінаїди «Про стягнення (повернення) грошових коштів» суд задовольнив*. Із підприємця стягнуть на користь замовниці 9 тис 990 грн. Окрім цього, відповідач заплатить державі 908 грн 00 коп судового збору.

*Посилання на рішення суду: http://reyestr.court.gov.ua/Review/87975689

P.S.Будьте в курсі кожної новини та події — підпишіться на наш Telegram-канал: https://t.me/LegalDevelopmentNetwork

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.