Інтереси дітей – перш за все: батьки вичерпали конфлікт, уклавши мирову угоду

Дата публікації: 27.11.2020

До Вінницького офісу Мережі правового розвитку звернувся батько двох неповнолітніх дітей Андрій*. Просив надати йому допомогу в неоднозначній ситуації, що склалася в його родині…  

Розповів, що донедавна перебував у шлюбі, в якому народилося двоє дітей – син і донька. Але спільне життя не склалося, і пара за ініціативи дружини Марини* розірвала шлюб через суд. Одночасно із розрівнянням шлюбу суд вирішив і питання щодо стягнення аліментів з батька на користь матері на утримання неповнолітніх дітей.

Оскільки Марина є діючим військовослужбовцем і постійно вимушена переїжджати з місця на місце, колишнє подружжя вирішило, що діти житимуть у батька.

Діти дійсно переїхали до Андрія, і він сумлінно виховує і сина і доньку, однак, незважаючи на досягнуті домовленості, з нього продовжували стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей. Тобто Андрій фактично і утримував двох дітей, і додатково виплачував аліменти, які отримувала Марина.

Ця ситуація змусила чоловіка звернутися до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів з колишньої дружини.

Юрист Офісу, що діє при громадській організації «Подільський центр прав людини», Олександр Довбиш проконсультував чоловіка, роз’яснив його права і допоміг скласти судову заяву.

Під час підготовчого судового засідання головуюча суддя запропонувала звернути увагу на можливість укласти між екс-подружжям мирову угоду, аби максимально захистити інтереси дітей.

• Так, мирова угода в цивільному процесі є одним з інструментів досягнення домовленостей між сторонами спору, що перебуває в провадженні суду. Мирова угода як фінал конфлікту в суді  має більше переваг, ніж судове рішення по факту вирішення справи. Якщо судове рішення влаштовує тільки одну сторону по справі, то мирова угода – обидві.  Крім того, завдяки мировій угоді сторони значно економлять свій час і кошти, – пояснює юрист.

І додає, що стаття 207 Цивільно-процесуального кодексу України встановлює, щомирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін.
У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду.

При цьому суд може відмовити у затвердженні мирової угоди в наступних випадках:

• якщо умови мирової угоди суперечать закону, порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб або є такими, що не можуть бути виконаними;
• якщо одну зі сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

При цьому законодавець прирівняв мирову угоду до виконавчих документів. Тобто у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в органи виконавчої служби.

Варто зазначити, що спочатку ідею укласти мирову угоду Андрій і Марина сприйняли з недовірою. Однак після неодноразових перерв у судовому засіданні та обговорення можливих умов угоди, що проходили за участі адвоката протилежної сторони та юриста Подільського центру прав людини, колишні чоловік і дружина таки дійшли взаєморозуміння і пішли на взаємні поступки.

В результаті суд затвердив мирову угоду, позитивне вирішення спору задовольнило обидві сторони конфлікту, і головне – інтереси дітей були враховані.

Син і донька залишилися проживати з Андрієм, а матері було визначено добровільну участь у матеріальному забезпеченні дітей.

*Імена змінено з етичних міркувань.

P.S. Будьте в курсі кожної новини та події — підпишіться на наш Telegram-канал: https://t.me/LegalDevelopmentNetwork

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.