Клієнт не виплачуватиме банку «примарний» борг за кредитним договором

Дата публікації: 03.06.2019

Майже 15 тисяч гривень боргу вимагав стягнути через суд зі свого клієнта один із банків Київщини. Проте чоловік категорично не погоджувався з тим, що завинив фінансовій установі: наполягав, що за кредитом платив сумлінно і погасив його вчасно. Розібратися, хто правий, вдалося юристам Білоцерківського Офісу Мережі правового розвитку.

Житель Білої Церкви пан Володимир звернувся до Офісу при громадській організації «Правова єдність» після того, як на нього подали в суд. Позов подав банк «Т»* – про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 тис 474 грн 50 коп.
Однак із позовної заяви Володимир зовсім не зрозумів, ні як саме працівник банку розрахував заборгованість, ні з якого строку нараховувалися пеня та прострочення платежів. Юристам Офісу чоловік побідкався, що, на жаль, зараз не може знайти всіх квитанцій, аби підтвердити сплати за кредитним договором, адже укладав договір ще в 2012 році. Водночас Володимир запевнив, що з травня 2018 року до травня 2019 року щомісяця справно сплачував банку по 500 грн, що в сумі складає 6 тис 500 грн. Але після того, як він виплатив все за кредитним договором, з банку жодного разу не надходило листа чи повідомлення про заборгованість.
Відтак чоловік просив допомогти розібратися у доволі складній для нього справі, оскільки не вважав, що завинив банку кошти, та ще й таку значну суму.
Ознайомившись з усіма тонкощами ситуації, юристи Офісу зокрема з’ясували, що Банк «Т» доказів щодо направлення пану Володимиру повідомлень про заборгованість суду не надав. Також у матеріалах справи не було оригіналів кредитного договору та графіку погашення клієнтом кредитних грошових коштів.
Врахувавши всі обставини, юристи проконсультували пана Володимира щодо його прав і склали від його імені відзив на позовну заяву з проханням повністю відмовити банку «Т» у задоволенні його позовних вимог до клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Така правова тактика виявилася вірною: суд першої інстанції відмовив позивачу в повному обсязі: Володимир не платитиме банку буцімто заборгованих коштів.

*Назву змінено з етичних міркувань.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.