Людина прикута до ліжка: особливості посвідчення заповіту в умовах карантину

Дата публікації: 30.03.2021

Автор: Громадська організація «Подільський центр прав людини»

Як реалізувати останню волю людини щодо розпорядження своїм майном, якщо вона проживає в селі і перебуває в безпорадному стані? З такою ситуацією стикнулися юристи Вінницького офісу Мережі правового розвитку: брат чоловіка, який звернувся до них, не міг переоформити заповіт, оскільки нотаріуси його округу, посилаючись на карантин, відмовлялися приїздити додому до лежачого хворого. Допоміг розв’язати проблему юрист офісу при громадській організації «Подільський центр прав людини» Олександр Довбиш. У статті він також роз’яснює законодавчу базу і подає алгоритм дій у подібних ситуаціях.

Пан Дмитро, житель одного із невеликих містечок Вінницької області, звернувся до громадської приймальні «Подільського центру прав людини» з проханням надати йому правову допомогу.

Розповів, що його рідній брат – Василь, якому 91 рік, знаходиться у критичному стані: після перенесеного інсульту йому відняло руки. Чоловік не ходить, та перебуває на амбулаторному лікуванні у себе вдома під наглядом лікаря. Декілька років тому Василь оформив заповіт, відповідно до якого заповів усе належне йому майно своєму племіннику. Однак протягом останніх років відносини між племінником та дядьком значно погіршилися. Відтак Василь вирішив змінити своє розпорядження та оформити заповіт на свого рідного брата, який про нього піклується та всіляко допомагає. Проте зробити юридичні дії щодо посвідчення заповіту на даний час виявилося складною процедурою. Жоден із чотирьох нотаріусів, які працюють у нотаріальному окрузі, де проживає Василь, не бажають приїздити за місцем його проживання, щоб посвідчити заповіт, посилаючись на відсутність транспорту або ж на запроваджений карантин.

Отже, пан Дмитро потрапив у ситуацію, коли в умовах карантинних обмежень та адміністративно-територіальної реформи уповноважені законом на посвідчення заповітів особи з різноманітних причин заповіт посвідчити не можуть. Тому чоловік не знав, як діяти далі.

Юрист організації Олександр Довбиш пояснив клієнту, що за загальним правилом посвідчення заповітів в Україні здійснюється нотаріусами відповідно до Закону України  «Про нотаріат». Проте в особливих випадках Цивільним кодексом (ЦК) України встановлено винятки із загального правила: таке право надається іншим, конкретно визначеним у Законі «Про нотаріат» посадовим особам.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про нотаріат», до нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються: заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я; а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю.

Крім цього, відповідно до ст.1251 ЦК України, якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Можливість вчинення нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноваженими посадовими особами органів місцевого самоврядування, також передбачена  і ч. 5 ст. 1, ст. 37 Закону України «Про нотаріат».  

Враховуючи той факт, що на даний час в Україні завершується адміністративно-територіальна реформа та створені об’єднані територіальні громади (ОТГ), рада ОТГ може уповноважити на вчинення певних нотаріальних дій старосту відповідного населеного пункту (пунктів), який входить до складу об’єднаної територіальної громади.

У разі тимчасової відсутності старости, який здійснює свої повноваження у межах відповідного населеного пункту, що входить в об’єднану громаду, мешканці такого населеного пункту мають право, за власним вибором, звернутись за вчиненням нотаріальних дій, за виключенням випадків, встановлених законом, до голови ОТГ чи  старости іншого населеного пункту, що входить в об’єднану територіальну громаду, до будь-якого іншого органу місцевого самоврядування або до нотаріуса.

Нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися у зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування (наприклад: «У зв’язку з хворобою заповідача заповіт посвідчено за адресою:…»).

У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

Посадові особи, які посвідчують заповіт, зобов’язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за місцем проживання заповідача.

Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, яким в ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляють про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів чи нотаріуса, виконавчий комітет органу місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.

• В умовах карантину, якщо у людини виникли складнощі у підготовці проєкту заповіту, юридично правильних формулювань заповідальних розпоряджень заповідача та інших процедурних питань щодо посвідчення заповіту,  для отримання консультації та допомоги вона має право звертатися до нотаріусів, зокрема телефоном або за допомоги інших електронних засобів зв’язку, – наголошує Олександр Довбиш.  – Це стосується зокрема фізичних осіб, які мають бажання скласти заповіт, або посадових осіб закладів охорони здоров’я. Такі дії попередять випадки допущення юридичних та технічних помилок у заповітах.

Варто додати, що, отримавши вичерпну консультацію та практичну допомогу, Василь оформив заповіт свого брата: документ посвідчив староста села, де той мешкає.

*Більше інформації щодо актуальних правових (і не тільки) питань, пов’язаних із протидією поширенню пандемії коронавірусу – у нашій Спецкатегорії COVID-19.

P.S. Будьте в курсі кожної новини та події – підпишіться на наш Telegram-канал: https://t.me/LegalDevelopmentNetwork

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.