Мати та донька довели спільне право на соціальні пільги

Дата публікації: 09.11.2018

Автор: Подільська правова ліга

Мати-переселенка та її дитина, народжена вже на не тимчасово окупованій території України, мають однакові права на отримання соціальних послуг, зокрема соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Скористатися цим правом родині з Хмельниччини допоміг адвокат  Хмельницького офісу Мережі правового розвитку Роман Рачок.

До Офісу при громадській організації «Подільська правова ліга» звернулася Таміла Мовчан*, переселенка з міста Дзержинська Донецької області. З небезпечного місця вона переїхала до села Скаржинці Ярмолинецького району Хмельницької області, де її взяли на облік як внутрішньо переміщену особу (ВПО).

13 травня 2017 року тут народилася її донечка Анна*. 23 травня 2017 року дитину зареєстрували, і виконавчий комітет Скаржинецької сільської ради видав свідоцтво про її народження.

У січні 2018 року Таміла подала заяву про призначення адресної допомоги для покриття витрат на проживання родини (їй та доньці), але адресну допомогу на отримання соцвиплат призначили тільки матері.

Молода мама спочатку діяла власними силами: звернулася письмово до органу соцзахисту і попросила роз’яснити, на яких підставах їй відмовили. У відповідь отримала листа, в якому зокрема було зазначено, що дитина, зареєстрована за адресою батька, не має права на статус переселенця. Таміла, дійсно, перебувала в офіційному шлюбі з жителем с. Скаржниці, який не є внутрішньо переміщеною особою. І їхня донька Анна зареєстрована за адресою батька.

«Оскільки її батько не є переселенцем, тому важливим є те, за чиєю адресою – матері чи батька – зареєстрували дитину. Якщо дитина зареєстрована за адресою батька, то вона не має права на статус переселенця. Якщо ж дитина ніде не зареєстрована або зареєстрована за адресою матері-переселенки, то вона має право отримати довідку про взяття на облік і, відповідно, також має право на отримання адресної допомоги (якщо відсутні інші обставини для не призначення соціальної допомоги)», – вважали у соцзахисті. (Див. цитату в рішенні суду**).

«…На додатковий запит матері-переселенки, за супровідним листом (…) на її адресу надійшла копія витягу з протоколу (…), відповідно до якого «призначити соцвиплати (пенсії, державні допомоги, субсидії) згідно з п.12 Порядку призначення  (відновлення) соцвиплат ВПО затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016р. №365 матері (ПІБ). Враховуючи конкретні обставини, що склалися в сім’ї, призначити допомогу на одну особу, а в призначенні допомоги на дитину – відмовити», – також значилося у листі. 

Після такої відповіді молода мама не знала, що робити далі. Працювати вона поки що не могла – донечка була надто маленькою, водночас коштів на життя не вистачало.

Вирішити проблему допоміг адвокат, юрист Офісу Роман Рачок.
Він вивчив усі документи і відзначив, що у вищезгаданому листі чиновники не потрудилися надати нормативне обґрунтування, на яких саме підставах жінці відмовили.

• Така позиція управління праці та соцзахисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації суперечить нормам діючого законодавства України та порушує права малолітньої дитини в сфері соціального захисту, – говорить Роман Рачок. – Основним нормативним документом, який регламентує порядок призначення щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг є Порядок, затверджений постановою КМУ №505 від 01.10.2014р. «Про надання щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

У цьому ж документі чітко зазначений перелік підстав, за умови яких адресна допомога НЕ призначається:

• наявність у власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж райони проведення АТО;
• наявність депозитного банківського рахунку із сумою вкладу, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

У Таміли ж та її дитини на момент подачі заяви про призначення адресної допомоги ані депозитного вкладу, ані житла з вищезгаданими ознаками не було.

Роман Рачок допоміг жінці зібрати всі необхідні документи і подати позов до суду. В ньому пані Таміла вимагала: визнати протиправним і скасувати рішення комісії Ярмолинецької райдержадміністрації, яким відмовлено у призначенні  адресної допомоги на її доньку, а також зобов’язати місцеве управління соцзахисту нарахувати та виплати адресну допомогу на дитину з дня подачі заяви (з 29.01.2018 року) – як того вимагає закон.

25 вересня 2018 року Хмельницький окружний адміністративний суд виніс рішення на користь Таміли Мовчан: і вона, і її донечка тепер отримуватимуть соціальні пільги обидві – як родина тимчасово переміщених осіб. Водночас адресну допомогу на дитину перерахують як таку, що мала надходити матері з кінця січня цього року.

Коментує юрист

Відповідно до норм п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про видачу і взяття на облік ВПО, затвердженого постановою КМУ №509 від 01.10.2014р., «довідку отримує кожна дитина, в тому числі та, що прибула без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи (ВПО)».
У даному випадку дитина отримала статус ВПО, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (ПІБ дитини) 13.05.2017 року народження.

Відповідно до норм ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ВПО має право на безпечні умови життя і здоров’я, отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування та інші права, визначені Конституціїєю та законами України.

Відповідно до норм ч.ч.1 та 2 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік ВПО реалізація прав на отримання соціальних послуг  здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соцзахистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат ВПО.

З урахуванням вищевикладеного, мати та її дитина, мають право на отримання щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання , в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до норм Порядку надання щомісячної адресної допомоги ВПО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року №505 (далі по тексту – Порядок).

Відповідно до норм п.15 Порядку здійснення контролю за проведенням виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365, орган, що здійснює соцвиплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соцвиплату з місяця, в якому надійшла заява ВПО, та здійснює повернення сум недоотриманих соцвиплат за минулий період відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Повідомлення  про підстави відмови у наданні допомоги на дитину  були викладені в листі відповідача від 10.05.2018 №748, витяг з протоколу засідання комісії від 28.02.2018 №2 був направлений на адресу позивача за супровідним листом від 23.05.2018 №845, а отже строк звернення до адміністративного суду мною не пропущений.

Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

• визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень;
• визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;
• інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод і інтересів…

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб захищають у суді їхні законні представники – батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Відповідно до пп. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат є справами незначної складності.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України справи незначної складності розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі та може міститися у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.  7, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»,  ст. ст. 2, 6, 11, 17, 18, 19, 87, 94, 104-106, 158-164  Кодексу адміністративного судочинства України, суд позовні вимоги  задовольнив у повному обсязі.

*Персональні дані змінено з етичних міркувань.

**Посилання на рішення суду в Єдиному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76796429

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.