Наш гараж – та не наш: юристи розбиралися зі спадком без документів

Дата публікації: 27.02.2018

Автор: Людмила Чванько

Сімейна пара довгий час користувалася гаражем, який чоловікові виділили ще у 1987 році. Подружжя завжди вважало гараж своєю власністю – про документи на нього й не думали. Та після смерті чоловіка жінка зрозуміла, що вони зробили помилку, не оформивши право власності. Аби прийняти в спадщину гараж, їй довелося звертатися до юристів Ковельського офісу Мережі правового розвитку за допомогою, а потім – до суду.

До Ковельського офісу Мережі правового розвитку при ГО «Центр зростання громад» звернулася Олена Петренко*. Її чоловік помер та залишив по собі спадок: частину квартири та гараж у гаражному кооперативі.

З житлом у пані Олени питань не виникло. Приватний нотаріус видав Свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким вона успадкувала 2/3 частки квартири.

А от з гаражем були проблеми. Нотаріус відмовився оформляти його на жінку, бо  правовстановлюючих документів на нього не було.

– Відповідно до вимог пунктів 4.14, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві, – коментує голова ГО “Центр зростання громад” Надія Клімук.

Як з’ясувала правниця, чоловік пані Олени отримав гараж ще у 1987 році. Відповідне рішення «Про відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва і внесення змін у рішення, прийняті по даному питанню раніше, та дозвіл на закріплення земельних ділянок на індивідуальні гаражі» прийняв виконком. За чоловіком закріпили земельну ділянку під номером у гаражному масиві.

Майже 30 років сімейна пара користувалася гаражем та вважала його своїм. Робити на нього документи (право власності) вони й не думали.

Разом з керівницею офісу пані Олена зібрала необхідні документи для звернення до суду:

1. Свідоцтво про смерть чоловіка.
2. Рішення виконавчого комітету народних депутатів Ковельської міської ради від 1987 року «Про відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва і внесення змін у рішення прийняті по даному питанню раніше та дозвіл на закріплення земельних ділянок на індивідуальні гаражі».
3. Акт обстеження забудови і технічного стану будівлі гаража 2017 року, виданий КП «Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро м. Ковеля».
4. Висновок відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради від листопада 2017 року, відповідно до якого гараж відповідає усім  будівельним нормам і вимогам ДБН 360 -92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та плану-схемі забудови гаражного масиву, де знаходиться.
5. Свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким жінка успадкувала нерухоме майно, а саме: 2/3 частки квартири.
6. Відмова нотаріуса у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, оскільки, відсутні правовстановлюючі документи на гараж (права власності) тощо.

Голова організації Надія Клімук підготувала жінці позовну заяву до суду про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. У документі чітко аргументувала, чому жінка має право на спадок, посилаючись на законодавчі норми.

Суд розглянув заяву пані Олени та задовольнив її повністю.

Тож, маємо висновок: аби не йти до суду – вчасно оформляйте право власності на нерухоме майно.

Коментар юристки

Частиною 2 статті 1268 Цивільного Кодексу України передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як передбачено положеннями статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Право на спадкування мають особи, визначені у законі (частина 1 статті 1223 Цивільного кодексу України).

Статтею 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з вимогами статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять всі права та обов’язки спадкодавця, а тому прийняття спадщини частинами не можливе.

Частиною 2 ст. 1296 Цивільного кодексу України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

*Ім’я змінено з етичних міркувань.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження». Детальніше про діяльність мережі, засади та принципи роботи читайте на сайті  «Правовий Простір».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження”.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.