Незаконний арешт рахунку з «дитячими» коштами скасували через суд

Дата публікації: 14.04.2021

Автор: Громадська організація «Скадовщина – мій рідний край»

На банківський рахунок молодої мами з Херсонщини наклали арешт. Нюанс ситуації полягав у тому, що це був спеціальний рахунок, на який жінка отримала соціальну допомогу від держави – кошти за «Пакунок малюка». Довести незаконність арешту вдалося через суд – за допомоги юриста Скадовського офісу Мережі правового розвитку Сергія Кеби.

Ця історія успіху юристів Офісу при громадській організації «Скадовщина – мій рідний край» цінна також тим, що в ній наведено докладну правову базу, якою керувався юрист, захищаючи права матері в суді.  

Мешканка Скадовська пані Юлія* – мама малюка, який народився у серпні 2020 року. Юристам організації жінка розповіла, що при народженні дитини вона відкрила у банку «П»* соціальну картку «Пакунок малюка» для мам, до якої відносився спеціальний банківський рахунок. На нього зараховуються грошові кошти, які є соціальною допомогою держави, відповідно до Порядку надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги «Пакунок малюка», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 р. № 1180.

Однак невдовзі молода мама дізналася, що на її банківський рахунок накладено арешт, і відповідновона не може використати «дитячі» кошти за призначенням. Що робити і як діяти, жінка не знала, тому й шукала правової допомоги у юристів.

Юрист Сергій Кеба, який взявся допомогти клієнтці, з’ясував подробиці ситуації.

• Ми дізналися, що державний виконавець при примусовому виконанні виніс Постанову про арешт коштів боржника. Тобто, матері, яка колись брала кредит у цьому банку. – уточнив юрист. – Відповідно до Постанови було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Вважаючи такі дії державної виконавчої служби незаконними, він порадив жінці вирішувати питання у судовому порядку. Тож, далі юрист звернувся до суду з письмовою скаргою на дії державного виконавця.

В результаті розгляду скарги суд задовольнив вимоги скаржниці в повній мірі та прийняв рішення** зняти арешт з її банківського рахунку.

Зокрема суд прийняв до уваги, що відповідно до п.п.6 та 10 ч.1 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати:

• одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини,
• допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років,
• по догляду за дитиною з інвалідністю,
• по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною,
• а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.
  

«Виходячи із засад розумності й справедливості, з урахуванням того, що в даному випадку стягнення коштів з рахунку боржника, на який нею отримуються кошти на дитину, негативно вплине на права та захищеність дитини, суд вважає за необхідне задовольнити скаргу та зняти арешт з рахунку боржника з метою захисту прав дитини на достатній життєвий рівень» – зазначено зокрема у рішенні Скадовського районного суду.

*Ім’я та назву змінено з етичних міркувань.

**Посилання на рішення у Єдиному судовому реєстрі:

Правова база, якою керувався юрист при супроводі справи

Відносини, що склалися між сторонами, суд відносить до правовідносин по контролю за виконанням судових рішень і вважає за необхідне керуватися розділом 7 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПКУ) та Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України та статті 18 ЦПК України, судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України і виконується в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII). Частинами 1-3 статті 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За змістом статей 1 та 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до статті 48 Закону № 1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Положеннями частини

3 статті 52 Закону № 1404-VIII передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У відповідності до п.п.6 п.2 та п.69 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою Правління Національного банкуУкраїни від 12листопада 2003 року №492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01 квітня 2019 року № 56), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/849, поточний рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомоги платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті окремий рахунок).

Клієнт зобов`язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку «Додаткова інформація» зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку. Тобто, банк відкриває поточний рахунок фізичній особі для загального користування і зарахування будь-яких грошових коштів.
У разі, якщо особа бажає відкрити цільовий (окремий рахунок) для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат, то вона обов`язково зазначає мету відкриття такого рахунку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 2 статті 48 Закону №1404-VIII визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до п.п.6 та 10 ч.1 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати:
– одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини;
– допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років,
– по догляду за дитиною з інвалідністю,
– по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною,
– а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Отже Законом № 1404-VIII чітко вказана заборона про звернення стягнення на одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини чи на іншу допомогу на дітей, передбачену законом. Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право кожної дитини на достатній життєвий рівень.

Конвенцією прав дитини, ратифікованою Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 р., передбачено особливий захист дитини, що також визначено в Женевській декларації прав дитини 1924 року і Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, та визнана в Загальній декларації прав людини.

Виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням того, що в даному випадку стягнення коштів з рахунку боржника, на який нею отримуються кошти на дитину, негативно вплине на права та захищеність дитини, суд вважає за необхідне задовольнити скаргу та зняти арешт з рахунку боржника з метою захисту прав дитини на достатній життєвий рівень.

P.S. Будьте в курсі кожної новини та події – підпишіться на наш Telegram-канал: https://t.me/LegalDevelopmentNetwork

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.