Обійшлося без суду: луганчанин отримав паспорт громадянина України

Дата публікації: 26.02.2019

Автор: Станично-Луганський центр правової інформації та юридичної допомоги

Однієї письмової  вимоги, у якій вказувалося на порушення законодавства, вистачило юристам Станично-Луганського офісу Мережі правового розвитку, аби допомогти людині з паспортизацією. Важливим аргументом на користь луганчанина став той факт, що на момент оголошення незалежності України він був громадянином України і проживав на території держави.

Роман Іванович Подолян* звернувся до Офісу при громадській організації «Станично-Луганський центр правової інформації та юридичної допомоги» з проблемою оформлення документів. Розповів, що звернувся до Станично-Луганського відділу міграційної служби України, аби оформити паспорт громадянина України, який він не отримав у встановлений законом строк за об’єктивних причин. Але у відомстві чоловікові відмовили.
Пан Роман не знав, що робити далі – та і без паспорта залишатися не міг. Тому і попросив надати йому безоплатну правову допомогу і роз’яснити, як вчинити краще: звертатися до суду чи є інший шлях вирішення проблеми.
Юрист Офісу Олександр Левенець вивчив життєві обставини клієнта і всі надані ним документи. З них слідувало, що на момент оголошення незалежності України Роман Подолян був громадянином України і проживав на території держави, в місті Луганську. Це і стало законною перевагою на користь Романа Івановича: за законом він мав право безперешкодно отримати паспорт.

Адже, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про громадянство України»  особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,  статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.

Отже, у даному випадку юридичне значення мав саме факт постійного проживання пана Романа на території України на момент проголошення незалежності України – 24.08.1991 року, або на момент набрання Закону України «Про громадянство України» його чинності – а саме 13.11.1991 року.

Юрист направив на адресу Станично-Луганського відділу міграційної служби та вищої за неї інстанції мотивовану заяву, в якій було вказано на порушення вимог чинного законодавства України та містилася вимога про паспортизацію Романа Подоляна. Протягом двох місяців питання вирішилося позитивно: міграційна служба видала чоловіку паспорт громадянина України.

*Персональні дні змінено з етичних міркувань.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.