Рідні завершать приватизацію землі, яку за життя розпочав чоловік

Дата публікації: 01.02.2018

Автор: Людмила Чванько/Мережа правового розвитку.

Дружина з сином не могли успадкувати земельні ділянки, які по собі залишив житель Ковельщини. Чоловік не встиг за життя приватизувати землю – документи подав, але до кінця справу не довів. Право власності так і не отримав. Голова Ковельського Офісу Мережі правового розвитку Надія Клімук взялася допомогти сім’ї та довела, що згідно з законодавством, рідні мають право завершити процедуру приватизації землі, що належала чоловікові.

До Ковельського Офісу Мережі правового розвитку при ГО «Центр зростання громад» звернулася Катерина Петрова*. У вересні 2015 року її 50-річний чоловік Петро Петров* помер та залишив по собі будинок і дві земельні ділянки: 25 соток для будівництва та обслуговування житлового будинку та 60 соток для ведення особистого селянського господарства.

Чоловік не залишив заповіту, тому спадкування відбувалося по закону. Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування може здійснюватись за заповітом, або за законом.

– Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, – коментує Надія Клімук.

Сини чоловіка Дмитро* та Тарас* відмовилися від батьківської спадщини – написали до Ковельської державної нотаріальної контори відповідні заяви.

Дружина ж та ще один син Антон* звернулися до нотаріальної контори, щоб написати заяву та оформити свої спадкові права після смерті Петра Петрова*.

Будинок, який чоловік залишив після смерті, рідні без проблем оформили на себе: кожен отримав по ½ частці. А от з землею були проблеми. Як виявилося, чоловік пані Катерини за життя не встиг завершити процедуру приватизації земельних ділянок, зареєструвати на своє ім’я право власності на землю.

Відповідно оформити на себе землю без правовстановлюючих документів рідні не могли.

– Оскільки, приватизація вказаних земельних ділянок не завершена видачею правовстановлюючого документа, нотаріус відмовила їм у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки, – пояснює керівниця Офісу. – Та якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, але розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме: права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім’я спадкоємця.

Тож, голова ГО “Центр зростання громад” Надія Клімук підготувала позовну заяву, аби суд визнав право пані Катерини та її сина на завершення приватизації земель та зробили державну реєстрацію земельної ділянки. Суд позовну заяву повністю задовольнив.

Коментар юристки

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу (ЗК) України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1225 Цивільного Кодексу (ЦК) України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

• цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
• свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

• ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю,
• укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;
• виготовлення технічної документації на земельні ділянки;
• визначення меж земельної ділянки в натурі;
• погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;
• одержання у встановленому порядку державного акта на землю;
• реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме: права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім’я спадкоємця.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У прикріпленні до статті – приклад позовної заяви.

*Ім’я змінено з етичних міркувань.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.