Роботодавця змусили виконувати закон

Дата публікації: 24.05.2018

Автор: ГО “Центр зростання громад”

У день звільнення працівнику не видали ані трудову книжку, ані копію наказу про звільнення. Чоловік навіть не отримав усі зароблені ним гроші. Роботодавець своїми діями порушив низку законів. Лишити все як є не дозволила керівниця Ковельського офісу Мережі правового розвитку Надія Клімук. Вона направила претензію до роботодавця та скаргу до Державної інспекції України з питань праці. Тож, роботодавцю нічого не залишалося, як виплатити робітнику все до копійки та оформити необхідні документи.

До Ковельського офісу Мережі правового розвитку ГО «Центр зростання громад» звернувся Петро Коваленко*. Чоловік поскаржився, що в день звільнення йому не повернули трудову, не дали копію наказу про звільнення і повністю не виплатили зарплату.

Пан Петро працював водієм на підставі трудового договору між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю. Відповідно до п. 3 трудового договору, підприємець зобов’язується оплачувати працю працівника у розмірі 1450 грн. (одна тисяча чотириста п’ятдесят гривень 00 коп.) на місяць.

– Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу Законів про працю (КЗпП) України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, – цитує законодавство голова ГО “Центр зростання громад” Надія Клімук. – Підприємець у порушення ст. 47 Кодексу Законів про працю України, не видав чоловікові копію наказу про звільнення з роботи, належно оформлену трудову книжку та не провів розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Керівниця офісу підготувала претензію до підприємця, в якій від імені пана Петра вимагала виплатити йому компенсацію невикористаної щорічної відпустки.

Також правниця направила скаргу до Державної інспекції України з питань праці, щоб  її співробітники перевірили, чи дотримується роботодавець законодавства про працю та притягли винних до відповідальності за порушення трудового законодавства.

Невдовзі Петро Коваленко знову прийшов до ГО “Центр зростання громад”, але цього разу вже з гарними новинами –  роботодавець повністю з ним розрахувався.

Коментар юристки

Право на заробітну плату, не нижчу від встановленої законом, а також на своєчасне одержання винагороди за працю гарантується ч. 4 і 6 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 2 Кодексу законів України про працю (надалі – КЗпП), а також ст. 21 і 22 Закону України «Про оплату праці». Відповідно до ч. 2 ст. КЗпП дане право реалізується шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

У день звільнення працівнику за нормами трудового законодавства має бути видана заробітна плата, включаючи плату за останній день роботи та компенсація за невикористані дні відпустки. Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткових відпусток працівникам, що мають дітей.

Нарахування компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки здійснюється у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року(далі – Порядок). Зокрема, згідно п.7 Порядку нарахування компенсації за невикористані відпустки тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Відповідальність за порушення права на працю у зв’язку із не проведення розрахунку і виплати суд, належних при звільненні, передбачена ст. 117 КЗпП України. Цією статтею визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

*Ім’я змінене з етичних міркувань

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

 Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження”.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.