Учасник бойових дій «виборює» право користуватися земельною ділянкою

Дата публікації: 19.10.2018

Автор: Оксана Осарчук/Подільська правова ліга

Учаснику АТО міська влада відмовилася надати в користування земельну ділянку, на якій він хотів звести собі будинок. Отримавши заяву бійця, міський голова не дав їй законного ходу через розгляд на сесії міськради – і відмовив, пославшись лише на містобудівну документацію. Та чоловік не здався: за підтримки юриста Хмельницького офісу Мережі правового розвитку через суд довів незаконність дій мера і добився розгляду своєї заяви на черговому сесійному засіданні.

Цінною складовою цієї успішної історії є правова база, якою адвокат, юрист Офісу Роман Рачок керувався у розглянутій справі.

До Офісу при громадській організації «Подільська правова ліга» звернувся Микола Старик* з міста Старокостянтинів Хмельницької області.  Його питання стосувалося реалізації прав у сфері земельних правовідносин як учасника бойових дій.

Чоловік розповів, що надіслав заяву до міського голови з проханням надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 м² за певною адресою у місті Старокостянтинів  – для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Через певний час Микола отримав відповідь, що земельна ділянка, зазначена в його зверненні, відповідно до містобудівної документації належить до земель змішаної поверхової та громадської забудови, тому його клопотання задовольнити неможливо.

Адвокат Роман Рачок допоміг пану Старику скласти позовну заяву до Хмельницького окружного адміністративного суду. У ній вказав, що, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.118,122,123 Земельного Кодексу України.
Згідно з положенням ст.118 Земельного Кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Той передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань, використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями пунктів 8,9 частини 4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції, формує порядок денний сесії ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного, та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету, та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет, та звіти про їх виконання.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави дійти висновку, що регламентований законодавством обов’язок органу місцевого самоврядування – розглянути клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк.

При цьому розгляд таких клопотань здійснюється на пленарних засіданнях ради, формування порядку денного яких належить до безпосередньої компетенції її голови. На нього ж, окрім іншого, також покладено обов’язок забезпечити підготовку на розгляд ради проектів відповідних рішень, що належать до її відання.

• У даному ж випадку міський голова не виніс питання на пленарне засідання Старокостянтинівської міської ради – зокрема не включив до порядку денного розгляд заяви пана Миколи про надання йому дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою у місячний строк з дати реєстрації цієї заяви. Також міський голова не забезпечив дотримання радою порядку і терміну розгляду заяви. Таким чином, відповідно до вищевказаного, міський голова допустив протиправну бездіяльність та порушив вимоги ч.7 ст.118 Земельного Кодексу України та ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», – коментує Роман Рачок.

Частиною 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (судовий процес).

Дізнавшись про судовий позов з боку учасника бойових дій, міський голова – відповідач у справі – фактично визнав протиправність своєї бездіяльності, подавши відзив на позовну заяву.

Суд позовні вимоги Миколи Старика – позивача у справі – підтримав у повному обсязі. У відзиві ж на позов керівник міста зазначив, що звернення про надання учаснику бойових дій певної земельної ділянки винесуть на розгляд чергової сесії міськради, як і годиться за законом.

*Персональні дані змінені з етичних міркувань.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.