Відновила право власності – і змогла продати нерухомість

Дата публікації: 26.08.2019

Автор: «Агенція демократичного розвитку Донбасу»

Мешканка Донеччини не змогла продати нерухомість, оскільки договір купівлі-продажу, виданий їй понад 20 років тому, визнали недійсним. Відновити права власності, а значить і безперешкодно укласти угоду з покупцем жінці допомогли у Слов’янському офісі Мережі правового розвитку.

До Офісу при громадській організації «Агенція демократичного розвитку Донбасу» за правовою допомогою звернулася пані Марія зі Слов’янська. Розповіла, що хотіла продати нерухомість, яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу, але не змогла. Договір, зареєстрований торгівельною біржою ще у 1995 році, визнали недійсним. Тобто, виходило, що жінка не може розпоряджатися своєю нерухомістю, оскільки не має на неї права власності.

Юристка офісу Лілія Олексенко проконсультувала клієнтку,  роз’яснила їй законодавчі моменти стосовно її ситуації, а також склала позовну заяву до суду про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Зокрема юристка пояснила, що право власності встановлюється у судовому порядку.
Порядок реєстрації нерухомого майна та прийняття її у власність регулюється Цивільним кодексом (ЦК) України та Законом України «Про товарну біржу».
У судовій заяві вона зазначила, що відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода,  якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Згідно зі статтею 47 ЦК України від 18.07.1963№1540-VI (який був чинний на момент виникнення правовідносин) нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених у Законі.
Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Стаття 128 ЦК України від 18.07.1963№1540-VI (який був чинний на момент виникнення правовідносин) передбачала, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

– У зв’язку з тим, що позивачка під час укладання договорів купівлі-продажу виконала умови, передбачені даними договорами, відповідач не оспорював  умови договорів, не ставив під сумнів дійсність договорів, вимоги позивача законні та обґрунтовані, – коментує Лілія Олексенко.

Зрештою суд задовольнив позов у повному обсязі. Тепер пані Тетяна зможе безперешкодно продавати свою нерухомість, маючи всі права власнсті на неї.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.