З окупації — майже в нікуди: пенсіонеру з Херсонщини допомогли знайти рідних

Дата публікації: 04.04.2024

Авторка: Тетяна Плясунова, юристка ГО «Агенція демократичного розвитку Донбасу»

До родичів із Запорізької області пенсіонер з окупованої Херсонщини добирався складно і практично «наосліп»: росіяни забрали у нього на блокпосту телефон із контактами рідних. Діставшись до Запоріжжя через країни Балтії, він вимушений був просити допомоги у перших зустрічних на вокзалі…

Дмитро Миколайович* виїхав зі свого села в Херсонській області на початку 2023 року, коли населений пункт вже окупували росіяни. Одинокій людині (пан Дмитро — вдівець) у майже 70 років дуже не просто було прийняти рішення покинути рідну домівку. Але діабет і відсутність ліків ставили чоловіка перед нелегким вибором: померти на самоті в муках або зважитися на евакуацію.

Прийнявши рішення, Дмитро Миколайович пішов до сусідів: попросив допомогти йому зв’язатися з родичами померлої дружини, які мешкали в Запорізькій області, оскільки вже декілька місяців не мав мобільного зв’язку. Донька сусідів змогла через інтернет зв’язатися з рідними, які вже чекали на нього.

Але шлях до родини виявився для пана Дмитра складним і виснажливим — добирався перевізником через країни Балтії. На одному з російських блокпостів у чоловіка забрали телефон, в якому були записані контакти й адреса українських родичів. На жаль, Дмитро Миколайович не передбачив такого розвитку подій і не продублював важливу інформацію на папері.  

До Запоріжжя він таки дістався. Прибувши на міський залізничний вокзал, сильно розгубився і не розумів, що робити далі. В його пам’яті лишилися лише прізвище та імена родичів. Навіть назву селища, де вони мешкали, не пам’ятав.

Саме тоді літнього чоловіка, який на вокзалі в розпачі шукав, до кого звернутися, побачила прибиральниця. Вона і привела його в офіс ГО «Агенція демократичного розвитку Донбасу», яка є релокованою і зараз працює в Запоріжжі.

Волонтери нашої організації зв’язалися з поліцією, яка допомогла знайти адресу рідних пана Дмитра. Та спочатку ми відвезли чоловіка до лікарні, де йому зробити повне обстеження, дали ліки для нормалізації рівня цукру, тиску, загального стану. І вже після обстеження наші волонтери допомогли йому доїхати до родичів.

Тепер час від часу ми телефонуємо Дмитру Миколайовичу, щоб дізнатися про його життя, підтримати. Наразі у нього все добре. Він сподівається на якнайскорішу Перемогу і повернення додому.

* Імʼя змінено з етичних міркувань.

Матеріал створено за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving, Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.