«Земельну» помилку 17-річної давнини виправили через суд

Дата публікації: 20.09.2018

Автор: ГО «Центр зростання громад»

Через єдину помилку у прізвищі матері, зроблену чиновниками в сертифікаті на право на земельний пай, чоловік з Волині не міг отримати свідоцтво про право на спадщину. Йому довелося пройти не одну інстанцію, щоб вирішити питання – оперативно та грамотно зробити це допомогли юристи Ковельського офісу Мережі правового розвитку.

До Офісу про громадській організації «Центр зростання громад» Михайло Даниленко* звернувся зі спадковим питанням. Його матері, Марії Йосипівні*, належало право на земельну частку (пай) землі розміром 2,64 умовних кадастрових гектарів, що перебуває у колективній власності місцевої агрофірми. Сертифікат на право на земельну частку було видано Ковельською райдержадміністрацією 30 листопада 2001 року.
10 березня 1997 року Марія Йосипівна померла. Цей факт підтверджує свідоцтво про смерть, видане Любитівською сільрадою Ковельського району Волинської області.
– Після смерті матері відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно.
Син мав право на спадщину за законом як єдиний спадкоємець. Інші спадкоємці за законом написали заяви про відмову приймати спадщину. Спадщину Пан Михайло прийняв і вступив у володіння та розпорядження спадковим майном, – пояснює керівниця Офісу, юристка Надія Клімук**.
Та коли готував документи до Ковельської державної нотаріальної контори на видачу йому свідоцтва про право на спадщину, виявилися, що у паперах є розбіжності: в сертифікаті на право на земельну частку прізвище матері було написано з помилкою – невірно вказана одна літера. Це було звичайною опискою, оскільки у свідоцтві про смерть матері та в її паспорті прізвище було вказано вірно.
Однак через цю похибку чоловіку довелося звертатися до суду, аби юридично довести, що він є сином своєї матері.
Рішенням Ковельского міськрайонного суду Волинської області було встановлено юридичний факт, що Марія Йосипівна дійсно була матір’ю Михайла Даниленка.
Проаналізувавши подані документи, нотаріус запропонувала додатково встановити факт того, що правовстановлюючий документ належав Марії Йосипівні.
На початку червня 2018 року чоловік звернувся до Міськрайонного управління у Ковельському районі та м. Ковелі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із заявою. У ній він просив виправити помилку в сертифікаті на право на земельну частку (пай) у Книзі реєстрації таких сертифікатів і внести в документ вірні дані.
Вже наприкінці місяця Міськрайонне управління Держгеокадастру повідомило чоловіка про те, що сертифікат на право на земельну частку, дійсно, зареєстрований у книзі реєстрації сертифікатів – за невірно вказаним прізвищем Марії Йосипівни. У листі-відповіді було також зазначено, що «частиною 2 ст. 315 Цивільного Процесуального Кодексу України передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення».
Зрештою Надія Клімук допомогла пану Михайлу підготувати заяву до суду про встановлення юридичного факту, а саме, що сертифікат на право на земельну частку (пай) дійсно належить Марії Йосипівні.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 6 липня 2018 року заяву задоволено повністю.
Тепер Михайло Даниленко може безперешкодно отримати свідоцтво про право на спадщину від матері.

**Коментар юриста

Надія Клімук, юристка, керівниця Ковельського офісу Мережі правового розвитку.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України (ЦК), а також положень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини та кола спадкоємців за законом.
Як спадкоємець за законом, у встановлений законом спосіб та строк Михайло Данилець прийняв спадщину після смерті матері у спосіб, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 549 ЦК Української РСР, оскільки після смерті спадкодавиці він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Стаття 548 ЦК Української РСР передбачає, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до п. п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Правила книги 6-ї даного закону щодо спадкування застосовуються лише до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.
Таким чином, до вказаних правовідносин застосовуються правила Розділу VII Цивільного кодексу України в редакції Закону 1963 року. Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Спадкування за законом має місце коли і оскільки воно не змінене заповітом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

*Імена та прізвища змінені з етичних міркувань.

Посилання на справу у Єдиному державному реєстрі судових рішень:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75135718

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.