Дружина не буде оплачувати компослуги за чоловіка, який живе в Італії

Дата публікації: 04.05.2018

Чоловік жительки Луцька поїхав на заробітки в Італію і вже понад 10 років фактично живе там. Додому повертатися не збирається, добровільно виписуватися з житла теж не хоче. Тим часом дружина оплачує комунальні послуги за уявного мешканця. Та історії про марні витрати настав кінець. Жінка звернулася до суду та з допомогою голови Ковельського офісу Мережі правового розвитку Надії Клімук довела, що чоловік втратив право користуватися житлом.

До Ковельського офісу Мережі правового розвитку при ГО «Центр зростання громад» звернулася Наталія Соколенко*. Розповіла, що її чоловік уже понад 10 років фактично живе в Італії, повертатися в Україну для того, щоб жити однією сім’єю, не планує.

Будинок жінки знаходиться у місті Луцьк, де вона прописана разом з чоловіком. Комунальні служби відповідно виставляють рахунки за компослуги на двох осіб. А з чинними тарифами оплачувати комунальні послуги за уявного жителя – велика розкіш.

– Добровільно знятися з реєстрації чоловік не хоче, чим створює перешкоди жінці належним чином використовувати свою власність, – говорить голова організації Надія Клімук.

Тож, дружина звернулася до юристів ГО “Центр зростання громад”, аби дізнатися, чи має вона право самостійно виписати чоловіка, який  фактично живе в іншій країні.

Надія Клімук детально вивчила документи, надані пані Наталією, та підготувала до суду позовну заяву, у якій жінка просила суд визнати, що чоловік втратив право користуватися її житлом.

– Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.01.2018 року жінка є власницею будинку, що знаходиться у Луцьку. Факт непроживання чоловіка з 2002 року за місцем реєстрації підтверджується листом Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області. Реєстрація чоловіка у будинку дружини має формальний характер, – коментує Надія Клімук

Тож, взявши до уваги законодавче обґрунтування та наведені докази, суд повністю задовольнив позовну заяву Наталії Соколенко. Справедливість перемогла: жінка не буде платити зайві гроші.

Коментар юристки

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 р. № 475\97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на висланий розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права хоча й ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами закону.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, судового рішення про позбавлення права власності на житлове приміщення, права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або померлою, свідоцтва про смерть, тощо.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

 Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження”.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.