​Прийняття спадщини

Дата публікації: 06.06.2017

Прийняття спадщини

 

Спадкоємець за заповітом чи за законом завжди має вибір і на власний розсуд вирішує приймати йому спадщину чи ні.

У випадку прийняття спадщини слід враховувати, що не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Так, не можна прийняти лише якусь частину майна, що входить до складу спадщини, а від іншої частини відмовитися взагалі чи прийняти її під якоюсь умовою. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

У разі відмови спадкоємця від прийняття спадщини, хотілося б наголосити на тому, що останній має право відмовитися від спадщини взагалі або зробити це на користь інших осіб.

Водночас, слід мати на увазі, що відмова від прийняття спадщини спадкоємця за заповітом не позбавляє його права на спадкування за законом. Спосіб, у який особи, що бажають прийняти спадщину, можуть реалізувати своє право, буде залежати від місця їх постійного проживання. Так, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В свою чергу не позбавляється права подати заяву про прийняття спадщини також і спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем.

Заява про прийняття спадщини чи заява про відмову від неї, подається особисто спадкоємцем до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Якщо заява про прийняття спадщини надсилається поштою, на ній повинна бути нотаріально засвідчена справжність підпису спадкоємця. У тому випадку коли поштою надійшла заява, на якій справжність підпису не засвідчена, вона приймається нотаріусом або уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто.

Також, слід звернути увагу, що особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, має право на її відкликання. Таке відкликання може бути вчинене протягом строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється загальний строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого він був оголошений померлим.

Якщо у особи виникнення права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, то строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

За загальним правилом спадкоємець, який протягом шестимісячного строку, не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її. Разом з тим законодавством передбачені випадки, коли строк на прийняття спадщини може бути продовжений.

Так, особи, які виявили бажання прийняти спадщину після спливу строку встановленого для її прийняття, матимуть на це право, якщо отримають письмову згоду всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.

Крім того, додатковий строк, достатній для прийняття спадщини, може бути визначений в судовому порядку, за умови, якщо спадкоємець не прийняв спадщину вчасно з поважних причин.

Що стосується прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини.

При цьому слід мати на увазі, що вищезазначена категорія осіб має можливість скористатися правом на відмову від спадщини лише за певних умов передбачених законодавством.

Так, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років – за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Також, лише з дозволу органу опіки та піклування можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, батьки (усиновлювачі), опікун.

Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Що ж стосується осіб, які досягли 14 років то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків або піклувальника.

Для подання заяви про прийняття спадщини необхідно надати наступні документи:

1. Свідоцтво про смерть спадкодавця.
2. Паспорт та ідентифікаційний номер спадкоємця.
3. Довідку про останнє місце проживання та реєстрації померлого.
4. Заповіт (у разі прийняття спадщини по заповіту).
5. Довідка про склад сім’ї.
6. Документи, що підтверджують родинні стосунки з померлим.
7. Правовстановлюючі документи на майно померлого.

Даний перелік є примірним. Вичерпний перелік документів може надати лише нотаріус чи уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, що здійснюватиме оформлення спадщини.

УВАГА!!! З 1 січня 2016 року люди отримали можливість оформляти спадок після смерті рідних не лише в місті обласного значення чи райцентрі, а й за місцем проживання померлого на момент його смерті в селі, де немає нотаріуса. Адже набув чинності Закон №1709-VII від 20.10.2014 року, яким внесено зміни та доповнення до Цивільного кодексу України та Закону «Про нотаріат».

Однак, видавати свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя можуть лише ті уповноважені посадові особи сільської ради, які мають вищу юридичну освіту, досвід роботи в галузі права не менше трьох років, пройшли протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса, завершили навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України, та склали іспит із спадкового права у порядку, встановленому Мін’юстом.

Не секрет, що в наш час не в кожному селі є фахівці, які мають юридичну освіту з досвідом роботи в галузі права не менше трьох років. Не кажучи вже про низку інших наведених вище умов, яким більшість посадових осіб органів місцевого самоврядування в сільській місцевості нині не відповідають. Крім того, в сільських радах, щоб уповноважені особи могли повноцінно вчиняти дії з оформлення спадщини, має бути постійний доступ до низки державних реєстрів. А для цього потрібен якісний і стабільний Інтернет.

Таким чином, з 1 січня 2016 року мешканці сіл, де немає нотаріусів і де наразі немає можливості забезпечити виконання зазначених вище законодавчих змін, для оформлення спадщини надалі будуть змушені їхати до райцентру.

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.