Трудові права жінок

Дата публікації: 06.06.2017

Захист трудових права вагітних жінок і молодих мам

Згідно з Законом України «Про зайнятість населення» держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування:

а) жінкам, які мають дітей віком до шести років;

б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів.

Згідно зі ст. 184 Кодексу законів про працю України (далі по тексту КЗпП) забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.

Важливо знати: при відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі.

Відмову у прийнятті на роботу можна оскаржити у судовому порядку.

Знайте, що власник спільно з профспілковими комітетами можуть встановлювати обмеження на сумісництво для вагітних жінок.

Слід знати, що жінкам, що мають дітей до 15 років, надається також переважне право на укладання трудового договору про роботу вдома.

Права надомників регулюється Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦСПС від 29.09.1981 р. №275/17-99.

Згідно з п.3 ст. 184 КЗпП: не допускається звільнення з ініціативи власника вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

Запамятайте: обов’язкове працевлаштування таких жінок також має проводитися після звільнення у зв’язку із закінченням трудового договору, укладеного на певний термін.

У разі ж вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (ст.42 КЗпП) при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним – при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім’ях яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

На період працевлаштування за звільненими зберігається середня заробітна плата, але не довше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Що стосується звільнення працівниць за власним бажанням, то вагітність, догляд матір’ю за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом є поважною причиною.

Законом забороняється залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років до понадурочних робіт, до роботи в нічний час, до роботи у вихідні та святкові дні, без їх згоди направляти у відрядження.

УВАГА: мами, які виховують дітей віком до чотирнадцяти років або дітей -інвалідів, можуть працювати понаднормово, але виключно з їхньої власної згоди.

На прохання вагітної жінки або мами, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Жінкам, які мають дітей віком до півтора року, надаються додаткові перерви для годування дитини, крім загальної перерви для харчування й відпочинку не рідше, ніж через кожні три години і тривалістю не менше тридцяти хвилин.

За наявності двох і більше грудних дітей, тривалість перерв становить не менше години кожна. Терміни та порядок цих перерв встановлюється власником за погодженням з профкомом підприємства, і з урахуванням бажання матері. Оплачуються такі перерви за середнім заробітком і включаються в робочий час.

УВАГА: на підставі медичного висновку вагітним жінкам, зайнятим трудовою діяльністю, яка може мати несприятливі наслідки для здоров’я майбутньої дитини, знижується норма виробітку, обслуговування, або така жінка переводиться на інший вид діяльності, менш небезпечний і більш легкий, який виключає вплив шкідливих виробничих факторів.

При цьому за майбутньою мамою зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи. Причому, до тих пір, поки вирішується питання про те, яку діяльність доручити співробітниці, вона має бути звільнена від неприйнятної роботи із збереженням середньої заробітної плати та урахуванням пропущених робочих днів за рахунок підприємства. Те ж саме стосується і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Якщо ж заробітна плата на новому, менш несприятливому місці роботи, вища, ніж на попередньому, то жінці виплачується фактична заробітна плата.

Неповний робочий час

Неповний робочий час (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень) може встановлюватися за угодою між власником або уповноваженим ним органом та жінкою, яка має дітей, при прийнятті її на роботу, а також між адміністрацією та жінкою, яка працює, якщо у зв’язку з необхідністю догляду за дітьми вона не може працювати повний робочий час.

Увага: в трудову книжку не записується відомості про роботу на умовах неповного робочого часу.

Неповний робочий час може бути встановлений за угодою сторін як без обмеження строком, так і на будь-який строк: до досягнення дитиною певного віку, на період навчального року тощо. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Режими праці та відпочинку жінок, які мають дітей та працюють неповний робочий час, встановлюються власником за погодженням з профспілковим органом та з урахуванням побажань жінки.

Режими праці, що встановлюються при неповному робочому часі, можуть передбачати: скорочення тривалості щоденної роботи (зміни) на певну кількість робочих годин в усі дні робочого тижня; скорочення кількості робочих днів на тиждень при зберіганні нормальної тривалості щоденної роботи (зміни); скорочення тривалості щоденної роботи (зміни) на певну кількість робочих годин при одночасному скороченні робочих днів на тиждень.

При встановленні режимів праці з неповним робочим часом тривалість робочого дня (зміни), як правило, не повинна бути менше 4 годин і робочого тижня – менше 20-24 годин відповідно при 5- та 6-денному тижні (п. 8 Положення о порядке и условиях применения труда женщин, имеющих детей и работающих неполное рабочее время)

Як правило, на умовах неповного робочого часу працюють сумісники, тобто особи, що уклали два або більше трудових договорів (з двома або декількома роботодавцями). Сумісництво можливе і на одному підприємстві при виконанні різних робіт поза основним робочим часом.

Зверніть увагу: для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, ненормований робочий день не застосовується.

Лише для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, може застосовуватися ненормований робочий день з наданням за це щорічної додаткової відпустки згідно з законодавством.

Знайте: Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Особи, які працюють неповний робочий час, користуються тими ж правами, що і працюючі на умовах нормального робочого часу. Їм надається відпустка тієї ж тривалості, надаються вихідні й святкові дні, час роботи зараховується в трудовий стаж.

Про встановлення неповного робочого часу роботодавець повинен попередити працівників не пізніше ніж за 2 місяці. Протягом цих 2 місяців зберігаються попередні умови праці. Якщо працівник не згодний працювати в режимі неповного робочого часу встановленому з ініціативи власника, трудовий договір з ним припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.