Участь батьків у вихованні дітей

Дата публікації: 06.06.2017

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані:

• виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
• піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину;
• забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

Зверніть увагу! Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.

Повноцінна участь батьків у вихованні дітей максимально забезпечується при їх спільному проживанні з батьками. У тих випадках, коли батьки, внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин, не проживають спільно, можуть виникати спори щодо участі у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду.

Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Положеннями статті 158 Сімейного кодексу України передбачена можливість вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, органом опіки та піклування. Так, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування приймає на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, обов’язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та в її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Для вирішення питання участі у вихованні дитини та встановлення порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, пропонуємо такий алгоритм:

• Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, може звернутися до органу опіки та піклування з відповідною заявою.
• Якщо будь-хто з батьків не згоден з рішенням органу опіки та піклування з цього питання, то таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку.
• До суду може звернутись той з батьків, хто проживає окремо від дитини, якщо другий з батьків чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, з позовом про усунення цих перешкод.

Виходячи з права того із батьків, який проживає окремо від дитини, на спілкування з нею, а також з необхідності захисту прав та інтересів неповнолітнього при спілкуванні із цим батьком (матір’ю), суд у своєму рішенні визначає порядок такого спілкування (час, місце, тривалість спілкування тощо), з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

При визначенні порядку спілкування та участі у вихованні батьком (матір’ю) з дитиною суд бере до уваги вік дитини, стан її здоров’я, прихильність до кожного з батьків та інші обставини, здатні вплинути на фізичне й психічне здоров’я дитини, на її моральний розвиток.

У виняткових випадках, коли спілкування дитини з тим із батьків, хто проживає окремо, може завдати шкоди дитині, суд має право не допускати здійснення батьківських прав на шкоду фізичному й психічному здоров’ю дітей і їхньому моральному розвитку, вправі відмовити цьому батькові (матері) в задоволенні позову про визначення порядку його участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, виклавши мотиви ухваленого рішення.

Аналогічно вирішується й вимога про усунення перешкод батькам, не позбавленим батьківських прав, у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Положеннями ст.160 Сімейного кодексу України визначено, що:

1.місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків;

• місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини;
• якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Стаття 171 Сімейного кодексу України гарантує врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя, тобто дитина має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Зверніть увагу! Необхідно пам’ятати, що правом на спілкування з дитиною володіють не лише батьки, а й інші родичі: баба, дід, прадід, прабаба. Тому батьки не повинні зловживати своїм правом на спілкування з дитиною і повинні надавати можливість іншим родичам спілкуватися з дитиною.

Наслідки відмови батьків від надання близьким родичам дитини можливості спілкуватися з ними полягають у тому, що зацікавлені родичі вправі звернутися до суду із позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо участі у вихованні внуків, правнуків.

Зверніть увагу! За невиконання обов’язків Закон встановлює відповідальність!

Стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

«Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Стаття 166 Кримінального кодексу України:

«Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.