​Утримання другого з подружжя в разі непрацездатності

Дата публікації: 06.06.2017

Утримання другого з подружжя в разі непрацездатності

У Сімейному кодексі України встановлено загальні правила щодо взаємного утримання подружжя. Так, право на утримання виникає на підставі складу юридичних фактів:

• непрацездатність одного з подружжя
• потребу в матеріальній допомозі
• спроможність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

Першою умовою надання утримання одному з подружжя є його непрацездатність. У цілому, непрацездатність призводить до обмеження життєдіяльності особи, що спричиняє потребу у її соціальному захисті. В сімейному законодавстві визначено коло осіб, які вважаються непрацездатними. Відповідно до ст. 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи. Таким чином, непрацездатність визначається за одним з двох критеріїв: віковим або медичним (станом здоров’я особи).

Зазвичай, в період шлюбу право на утримання виникає у випадках, коли непрацездатність одного з подружжя викликана захворюванням, що спричинило інвалідність особи. Встановлення групи інвалідності належить до компетенції медико – соціальної експертної комісії (МСЕК). Факт непрацездатності в суді не встановлюється, а підтверджується документально. Статус пенсіонера, інваліда засвідчується документами відповідного державного зразка.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

УВАГА!!! У 2017 році прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2017 року – 1247 гривень, з 1 травня – 1312 гривень, з 1 грудня – 1373 гривні.

Право одного з подружжя на утримання може виникати:

1) у період існування шлюбу

2) після припинення шлюбу.

За рішення суду подружжя при наявності обставин, які дають йому можливість отримувати аліменти у шлюбі, мають право на отримання цих аліментів і після розірвання шлюбу.

Сімейний кодекс України визначає коло осіб, які мають право вимагати отримання аліментів у судовому порядку від другого з колишнього подружжя. До їх числа віднесені колишні з подружжя:

• які є непрацездатними (тобто укладали шлюб, будучи непрацездатними чи стали непрацездатними під час перебування у шлюбі);

• які стали непрацездатним протягом року після розірвання шлюбу; І які стали інвалідами після спливу одного року після розірвання шлюбу, якщо інвалідність настала внаслідок протиправної поведінки | колишнього з подружжя під час шлюбу;

• яким на момент розірвання шлюбу залишилося не більше як 5 років до досягнення встановленого законом пенсійного віку. По досягненні пенсійного віку ці особи мають право на утримання за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менше 10 років;

Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання. В такому випадку важливе значення має те, що інвалідність одного з подружжя і причинена протиправним діянням другого з подружжя. Суд має встановити прямий причинний зв’язок між інвалідністю і протиправною поведінкою. Як обов’язкову умову зазначено момент вчинення протиправної поведінки — під час шлюбу. Якщо шкоду здоров’ю одного з подружжя заподіяно протиправною поведінкою другого з подружжя після розірвання шлюбу, дана обставина не враховується судом як підстава для виникнення права на утримання. Законом не обмежено час виникнення інвалідності у співвідношенні з моментом розірвання шлюбу.

У Сімейному кодексі України закріплено ще такі випадки виникнення права на утримання після розірвання шлюбу, коли протягом шлюбу один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення. Таке право він має навіть якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання за наявності передбачених обставин виникає лише з моменту розірвання шлюбу і триває протягом 3 років.

Способи надання утримання одному з подружжя

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору – за рішенням суду.

Припинення та позбавлення права одного з подружжя на утримання

Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі:

– поновлення його працездатності

– реєстрації з ним повторного шлюбу.

В даних випадках право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.

Крім цього, право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:

1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину;

3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;

4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.

Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений. Право власності на нерухоме майно, що передається за таким договором, виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв’язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору.

На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.