​Відумерлість спадщини

Дата публікації: 06.06.2017

Відумерлість спадщини

Відповідно до вимог ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Перехід відумерлої спадщини територіальної громади здійс­нюється лише на підставі судового рішення. До визнання спадщи­ни відумерлою майно описується і охороняється відповідно до за­кону. Заходи щодо охорони майна вживаються нотаріусом за місцем відкриття спадщини, а у населених пунктах, де немає но­таріуса — відповідним органом місцевого самоврядування (селищні, сільські ради).

При зверненні до суду має бути доведено, що спадкоємці відмовились від прийняття спадщини, не прийняли її, відсутні спадкоємці за законом або за заповітом, або вони усунуті від спадкування.

Норми чинного законодавства не передбачають видачу Свідоцтва про право на спадщину територіальній громаді. Рішен­ня суду є єдиною підставою переходу майна у влас­ність громади. Отже, територіальна громада набуває права влас­ності на відумерле майно не в порядку права на спадкування, а на підставі судового рішення, яким воно визнано відумерлим.

Отже, право на подання заяви про визнання спадщини відумерлою має орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини є ос­таннє місце проживання спадкодавця, а якщо місце проживання не відоме, то за місцезнаходженням нерухомого майна або основ­ної його частини. За відсутності нерухомого майна — за місцезна­ходженням основної частини рухомого майна.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення – власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно – за його місцезнаходженням.

Слід зазначити, що у даному випадку це не є спадкуванням територіальною громадою майна. Спадкування територіальною громадою або державою майна відбувається, якщо спадкодавець заповість їм своє майно (повністю чи частково) в установленому порядку. Внаслідок заповіту держава або територіальна громада набуває прав спадкоємця. Прийняття ними спадщини здійснюється на загальних підставах з дотриманням процедури подання заяви до но­таріальної контори та строків прийняття спадщини.

Заява про визнання спадщини відумерлою розглядається в по­рядку окремого провадження, відповідно до вимог статей 235, 274-278 ЦПК України.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається лише після спливу одного року з дня смерті спадкодавця або з дня ого­лошення судом його померлим. Настання смерті спадкодавця має бути підтверджене свідоцтвом про смерть (актовим записом РАЦС) або судовим рішенням.

Перехід відумерлого майна у власність територіальної громади надає їй право на повне розпорядження ним. Відповідно до закону таке майно може залежно від його призначення бути пе­редане в користування іншим особам, в оренду, відчужене (прода­не) тощо. Водночас набуття права власності зобов’язує терито­ріальну громаду нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Згідно із ч. 4 ст. 1277 ЦК України територіальна громада зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів, що заявлені в установленому законом порядку. Зокрема, вона має відшкодувати майнову шкоду (збит­ки), завдані спадкодавцю за його життя, а також відшкодувати мо­ральну шкоду, відшкодування якої переходить як обов’язок перед потерпілим лише за умови, якщо шкода (моральна) була при­суджена спадкодавцю до його смерті.

Власник відумерлої спадщини тим часом, зобов’язаний сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню), якщо вона була стягнена судом за його життя і не відшкодовувалася. Відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої спадкодавцю, може бути лише у межах вартості спадкового майна, яке за судовим рішенням як відмерле майно перейшло у комунальну власність. Розмір відшкодування може бути зменшеним за позовом органу місцевого самоврядування, якщо її вартість виявиться непомірно великою, порівняно із загальною вартістю відумерлого майна.

Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

У разі наявності відомостей про відсутність спадкоємців но­таріус за зверненням територіальної громади або за своєю ініціативою, вживає заходів до охорони спадкового майна. Отже, за місцем відкриття спадщини нотаріус проводить опис спадщини, про що складає акт опису, до якого включається усе майно, що зна­ходиться в квартирі, будинку, іншому приміщенні. Якщо при описі надходять заяви заінтересованих осіб про належність їм окремих речей, цінностей, нотаріус має робити запис про це в акті опису і роз’яснити про їх право звернутися до суду про виключення тако­го майна із опису.

У населених пунктах, у яких немає нотаріуса, заходи щодо охо­рони спадкового майна вживають органи місцевого самоврядуван­ня. Гроші та цінні папери здаються в депозит нотаріуса. Якщо у складі спадкового майна є золоті вироби, срібло, інші дорогоцінні вироби, метали, а також акції, векселі, облігації, депозитні серти­фікати, боргові розписки, акредитиви тощо, нотаріус, на прохання заінтересованих осіб, здає на зберігання до установи банку.

У разі наявності у померлого цінних рукописів, літературних праць тощо, які мають наукове або історичне значення, нотаріус за окремим описом здає на зберігання до відповідних установ, музеїв, інших місць можливого зберігання, або опечатує і повідомляє ор­ган територіальної громади про необхідність зберігання докумен­тів до прийняття судового рішення про відумерлість спадщини.

У разі потреби догляду за майном чи утримання його в належ­ному стані (квартира, будинок тощо) нотаріус за заявою місцево­го територіального органу (за відсутності спадкоємців) укладає договір на управління спадщиною, який діє до прийняття судом рішення про визнання спадщини відумерлою або до скасувальної обставини, що припиняє дію договору (ч. 2 ст. 212 ЦК України).

Договір на управління спадщиною може бути припиненим у разі подання заяви спадкоємців про прийняття спадщини, поста­нови судового рішення про визнання за фізичною особою права на спадщину, про визначення додатного строку для прийняття спад­щини, відмови суду у визнанні спадщини відумерлою. Договір на управління спадщиною може бути також припиненим, якщо но­таріусом буде прийняте рішення про вжиття заходів до охорони спадкового майна, або відповідний орган місцевого самоврядуван­ня за місцем відкриття спадщини, там, де немає нотаріуса, візьме на себе обов’язок щодо охорони такого майна.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.