Випробувальний строк

Випробувальний термін при прийнятті на роботу

Згідно зі ст. 26 КЗпП України, при укладеннi трудового договору угодою сторiн може бути обумовлене випробування з метою перевiрки вiдповiдностi працiвника роботi, яка йому доручається. Отже, випробувальний термін (строк) — це період часу, протягом якого роботодавець перевіряє працівника на придатність до виконання певної роботи.

Умова про випробування працівника під час прийняття на роботу відноситься до додаткових умов трудового договору. Таку умову сторони можуть ввести незалежно від кваліфікації та досвіду особи, яка приймається на роботу.

Відповідно до частини 2 ст. 26 КЗпП, у період випробування на працівника поширюються всі вимоги і гарантії законодавства про працю, у тому числі й щодо оплати праці. Встановлення під час прийняття на роботу випробувального терміну для перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, за вимогами законодавства про працю, не є підставою для не нарахування та невиплати заробітної плати за виконану ним роботу. Уклавши трудовий договір з найманим працівником, роботодавець зобов’язаний виплачувати йому заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. А працівник своєю чергою зобов’язаний виконувати роботу, визначену цією угодою, та всі правила внутрішнього трудового розпорядку (ст. 21 КЗпП).

Умова щодо встановлення випробування при прийнятті на роботу має бути зафіксована у заяві працівника, трудовому договорі (при укладенні його в письмовій формі), а також у наказі про прийняття на роботу. Відсутність відповідної умови у зазначених документах дає підстави вважати, що працівника прийнято на роботу без випробування.

Випробувальний термін не встановлюється у разі прийняття на роботу:

• особам, які не досягли повноліття;
• молодим робітникам після закінчення ПТНЗ;
• молодим спеціалістам після закінчення ВНЗ;
• особам, звільненим у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
• інвалідам, направленим на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
• при прийнятті на роботу в іншу місцевість;
• при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію;

• особам, обраним на посаду;
• переможцям конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
• особам, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
• вагітним жінкам;
• одиноким матерям, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
• особам, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
• особам на тимчасових та сезонних роботах;
• внутрішньо переміщеним особам

• в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Не можна встановлювати випробувальний термін при прийняттi на роботу в iншу мiсцевiсть, при переведеннi на iнше пiдприємство, в установу, організацію, а також в iнших випадках, передбачених у законодавстві.

Працівник і роботодавець обов’язково мають не тільки обговорити строк випробування і його умови, а й прописати їх у наказі про прийняття працівника. Останній своїм підписом підтверджує факт ознайомлення з цим документом.

Строк випробування

Умова про випробувальний термін встановлюється за угодою сторін у трудовому договорі. Але тривалість такого терміну визначає роботодавець у межах максимальних строків, наведених у законодавстві.

Відповідно до ст. 27 КЗпП, строк випробування у разі прийняття на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, — шести місяців, у разі прийняття на роботу робітників — одного місяця. У спеціальному законодавстві може бути передбачено більш тривалий період випробування. Строк початку випробування відлічується з першого дня роботи працівника.

Якщо працiвника в перiод випробування не було на роботi через тимчасову непрацездатнiсть або з iнших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на вiдповiдну кiлькiсть днiв, протягом яких вiн був вiдсутнiй (ст. 27 КЗпП). Продовження строку випробування в такому разі є правом роботодавця, а не його обов’язком. Воно має оформлюватися наказом роботодавця, і про це треба повідомити працівника.

Результат випробування