Заповіт, види, оформлення

Дата публікації: 06.06.2017

Заповіт: поняття, види, вимоги до оформлення

Кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна на випадок смерті. Таке розпорядження, зроблене у встановленій законом формі, називається заповітом.

За юридичною природою заповіт — односторонній правочин. У цьому правочині набуває вираження волевиявлення тільки однієї особи – заповідача. Внаслідок такого одностороннього волевиявлення після смерті заповідача у певних осіб, згаданих у заповіті, як правило, виникає право на одержання спадщини.

Цивільним кодексом України до заповіту встановлено відповідні вимоги, зокрема:

• заповіт має бути складений тільки дієздатною особою;

• заповіт повинен бути складений у формі, визначеній законом;

• зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства.

Заповіт укладається в письмовій формі з обов’язковим зазначенням місця і часу його укладення. Він має бути власноручно підписаним і нотаріально посвідченим. Вчинення заповіту через представника не допускається. Нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Необхідно пам’ятати, що в населеному пункті, де немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Пам’ятайте також, що оформлення заповіту буде коштувати набагато дешевше у державного нотаріуса або сільській раді, аніж в приватного, і при цьому юридичну силу заповіт матиме однакову. Однак, що стосується оформлення заповіту в сільській раді, необхідно пам’ятати, що посадові особи сільської ради не завжди мають юридичну освіту, а тому доцільним є посвідчення заповіту в сільській раді тоді, коли сам заповіт складається із одного або двох пунктів. У разі коли майна у вас багато, а родичів, бажаючих отримати це майно ще більше – краще піти до нотаріуса.

Окрім того, заповіт в окремих випадках може бути посвідчений:

• заповіт особи, яка перебуває в лікарні чи іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником;
• заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, — капітаном цього судна;
• заповіт особи, яка перебуває в пошуковій або іншій експедиції, – начальником цієї експедиції;
• заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації, з’єднань, установ тощо, де немає нотаріусів, також заповіт члена його сім’ї — командиром (начальником) цих частини. з’єднання, установи тощо;
• заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, — начальником такої установи;
• заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, — начальником слідчого ізолятора.

Слід зазначити, що перелічені вище заповіти обов’язково посвідчуються при свідках та прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. До тексту заповіту обов’язково заносять відомості про особу свідків.

Свідками не можуть бути:

нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

спадкоємці за заповітом та члени сім’ї і родичі спадкоємців за заповітом;

свідки, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Слід пам’ятати, що, якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням заповіт може підписати інша особа, при цьому робиться позначка про причини, через які спадкодавець не може зробити підпис власноруч. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

Зміст заповіту повинен бути складений так, щоб розпорядження спадкодавця не викликало непорозумінь чи спорів після відкриття спадщини. Коли заповіт складено на користь кількох осіб, спадкодавець має право зазначити в ньому, в якій частці кожному зі спадкоємців він призначає майно. При визначенні майна не в рівних частках вони вказуються в арифметичних частках або в процентах.

До заповіту можуть бути включені розпорядження також немайнового характеру (про порядок проведення поховання, бажання призначити опіку та інші розпорядження, які не суперечать Закону).

Також Законом передбачений заповіт з умовою, тобто заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою. Такою умовою може бути, наприклад: здобуття освіти, одруження, народження дитини тощо. Умова, яка зазначена в заповіті, не може суперечити закону та моральним засадам суспільства.

В заповіті може бути підпризначений спадкоємець, тобто, укладаючи заповіт, Ви маєте право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, або ж у разі відсутності умов, визначених у заповіті, про які йшлося вище.

Нотаріус, посадова особа, яка засвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості стосовно факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Заповідач може скласти секретний заповіт, який подається в заклеєному конверті нотаріусу з підписом заповідача на конверті. У цьому разі нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт, який опечатує. Після одержання інформації про відкриття спадщини нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця. У присутності цих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверти, у яких зберігався заповіт, і оголошує заповіт. Про проголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. До протоколу записують весь зміст заповіту.

Подружжя може скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Цим заповітом призначаються спадкоємці об’єктів спільної сумісної власності подружжя. У разі складення подружжям спільного заповіту частка у спільній сумісній власності після одного з подружжя переходить до того, хто його пережив. У разі смерті останнього з подружжя спадщина переходить до осіб, зазначених ним у заповіті.

За життя обох з подружжя кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту, така відмова посвідчується нотаріально. У разі смерті першого з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.