Добровільно чи примусово: як власнику квартири «виписати» особу без її згоди

Дата публікації: 06.04.2021

Зняття з реєстрації місця проживання людини – одне з найбільш затребуваних питань, з якими звертаються до Офісів Мережі правового розвитку. З таким запитом звернулася під час виїзної консультації і мешканка селища Хутори Черкаської області до юристів Офісу при громадській організації «Центр права».

Пані Тетяна хотіла «виписати» з квартири свого колишнього чоловіка, з яким розлучена вже понад 10 років, з яким не спілкується і навіть не знає, де він знаходиться. Роз’яснення з урахуванням змін у законодавстві підготувала юристка Офісу Марина Уханенко.

Зняти з реєстрації місця проживання особу можна, керуючись статтею 7   Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Зокрема людину «випишуть» на підставі:
1) заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;
2) судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
3) свідоцтва про смерть;
4) паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
5) інших документів, які свідчать про припинення.

Зазвичай зняття з реєстрації місця проживання особи є добровільною або примусовою. І якщо з добровільним зняттям з реєстрації місця проживання особливих проблем не виникає, то з примусовою не все так просто.

Примусово «виписати» особу можна тільки через суд і у випадку, коли вона не є власником/співвласником житла, в якому прописана. Якщо людина не дає свою згоду на «виписку», то найчастіше це або родич, або колишній чоловік.
У такому випадку, відповідно до Сімейного та Цивільного кодексів України, для зняття з реєстрації місця проживання особи потрібно надати в суд докази НЕ проживання даної особи в квартирі протягом останнього року або більше (ст. 405 Цивільного кодексу України).
Таким доказами можуть бути:
а) пояснення свідків;
б) акти про відсутність члена сім’ї (для багатоквартирних будинків – складаються працівниками ЖЕКу чи ОСББ, для приватного сектору в містах – квартальними комітетами, для сільської місцевості – працівниками сільських чи селищних рад); в) особисте листування (із якого вбачається, що особа дійсно мала намір змінити місце проживання).

Також звертаємо увагу, що суд не здійснює «виписку», а лише визнає особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
З рішенням суду потрібно буде звернутись до відповідних територіальних органів реєстрації, які і завершать цю нелегку процедуру.
Щоб подати позов до суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, доведеться також сплатити судовий збір у розмірі 908 грн.
Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Водночас суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше, ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку (ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України).
Також особа у випадку, якщо суд прийняв рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог, має право протягом 30 днів із дня проголошення рішення подати апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.