Хто є хто серед військових: військовозобов’язаний, військовослужбовець, доброволець, мобілізований або контрактник?

Дата публікації: 23.03.2023

Юристка ГО «Трикутник» Інна Колесник підготувала докладне роз’яснення про ази військової служби: про статуси військових, як їх розрізняти та на що це впливає. Передусім інформація є цінною для тих, хто стикається з правовими проблемами щодо військовослужбовців, і допомагає розібратися, чи стосується саме їх або їхніх родичів певний привілей, виняток чи покарання.

Плине другий рік повномасштабної війни в Україні, і за цей час вже сотні українців встигли тим чи іншим чином стати військовими. Хтось сам служить у лавах ЗСУ, хтось є родичем військовослужбовця, хтось волонтерить і працює на армію в тилу…
Ми всі зараз повинні бути обізнаними у військових і воєнних питаннях, а ґрунтуватися такі знання мають на нормах чинного законодавства.
До речі, термін «військовий» відштовхується від поняття «військо», тобто армія, служба в лавах Збройних Сил України (ЗСУ); а «воєнний» — походить від слова «війна». Звідси й маємо термін «воєнний стан».

Законодавство про мобілізацію

Основними законодавчими актами, які регулюють мобілізацію, вступ до лав ЗСУ чи призов, роботу військовослужбовців, а також звільнення з військової служби, є Конституція України, Закони України (ЗУ) «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 тощо.

Військовослужбовець — це, можна сказати, такий самий найманий працівник, як і менеджер чи економіст, проте з особливим статусом.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України — документ, який прочитав не один солдат після мобілізації, перебуваючи вже в окопі чи на полігоні.

Зрозуміло, що новоспеченому військовослужбовцеві без вивчення законів важко зорієнтуватися, чи стосується його та чи інша виплата; важко планувати відпустку чи пояснити рідним, скільки взагалі треба буде відслужити, якщо ти мобілізований ще з 24 лютого; складно перевестися з частини в частину і невідомо, чи це взагалі можливо; незрозуміло, як пройти лікування та як звільнитися з лав ЗСУ.

У мирний час військовій справі вчать роками та проходять строкову службу — зараз же воюють часто не фахівці, і знань про службу в ЗСУ в таких людей небагато.

Питань, з якими звертаються до юристів за допомогою, — сотні. Неможливо надати якісну консультацію, не розібравшись зі статусом особи, якій ми її надаємо. А з цим через необізнаність у військових питаннях часто проблеми. Як наслідок — поняття плутаються, родичі губляться в потоці нової інформації, яка лунає зі ЗМІ, часто розчаровуються в системі, не усвідомлюючи, що не всіх військових може стосуватися якийсь новий привілей, виняток чи покарання. У цій статті ми розкажемо про ази, з яких починається військова служба: про статуси військових, як розрізняти їх та на що це впливає.

У чому різниця та наскільки вона важлива

Військовозобов’язані — особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Військовослужбовці — особи, які проходять військову службу (ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу»). Тобто, одні вже служать у ЗСУ, інші лише готуються. Хто входить до переліку військовозобовʼязаних та хто має перебувати на обліку територіального центру комплектування та соціальної підтримки (в народі — військкомату), починаючи з 24.02.2022 року? Перелік осіб подано в цьому ж законі.
Якщо коротко, то під час воєнного стану це — особи чоловічої статі у віці від 18 до 60 років, окрім 15 категорій, які становлять виняток і певні категорії жінок, серед яких — особи з медичною та фармацевтичною освітою.

Військовозобов’язаного можуть мобілізувати, керуючись указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022р «Про загальну мобілізацію», тобто вручити йому повістку. Або ж він сам може виявити бажання обороняти Україну, таким чином — добровільно підпише контракт на військову службу.

Отже, військовослужбовцем можна стати:

• добровільно (укладається контракт),
• шляхом мобілізації військовозобов’язаних.

Траплялися непоодинокі випадки, коли люди приходили до військкоматів добровільно і там вже не занурювалися в тонкощі, як відбувалося їхнє оформлення до лав ЗСУ, не маючи відповідних знань про переваги чи недоліки контрактної служби чи за мобілізацією.
Тому можливі непорозуміння: чому одні в добробатах в теробороні або Нацгвардії, а інші мобілізовані без права вибору, якщо, приміром, люди прийшли разом в один день до тієї самої установи.
Пояснити таке можна, розуміючи, хто з цих осіб має чи не має бойового досвіду, яка в нього освіта і яке військове звання. Відповідно до цих, а також до багатьох інших критеріїв відбувається розподіл.

Якщо мобілізація носить добровільно-примусовий характер, контракт передбачає приєднання до ЗСУ суто за власним бажанням. Якщо знати свої права, мати чітке бажання їх відстоювати, то ви як доброволець можете сміливо обрати навіть спеціальність і батальйон, в якому хочете служити, пройти підготовку і підписати контракт на зрозумілих умовах.

Служба за контрактом

Є різні строки служби (в середньому — від трьох до п’яти років), але під час повномасштабної війни укладають договори з дією до закінчення воєнного стану. Строковики, які вже служити в ЗСУ до повномасштабного вторгнення, переходять на контрактну службу по закінченні терміну строкової служби саме на таких умовах. Призов на строкову службу зараз відмінено. Варто знати, що мобілізовані також можуть перевестися на контрактну службу, пройшовши поглиблену військово-лікарську комісію, підвищення кваліфікації чи атестацію, але в умовах воєнного стану це дещо складний процес, оскільки існують мобілізаційні та комплектаційні плани командування відповідно до бойової обстановки.

Крім того, 20 березня Верховна рада України ухвалила ЗУ №8339, згідно з яким дозволяється під час воєнного стану призначати осіб сержантського і старшинського складу без вищої освіти, але які мають досвід бойових дій не менше пів року, на молодші офіцерські посади з присвоєнням офіцерського звання. Особа, яка претендує на офіцерське звання, не повинна мати непогашених дисциплінарних стягнень.

Раніше для отримання первинного офіцерського звання необхідно було вивчитися у військовому закладі вищої освіти або військовому навчальному підрозділі вишу.

Згідно з нововведеннями, закон на час дії воєнного стану дозволяє приймати на військову службу офіцерів від 20 до 40 років (раніше було до 30 років). А це означає, що якщо особа була мобілізована, то ставка з вказаних підстав офіцером укладатиме контракт, адже це передбачено законом.

Звільнення військовослужбовців зі служби відбувається також з огляду на поняття мобілізований, контрактник чи працівник кадрової військової служби. Так, у ст. 26 ЗУ «Військовий обовʼязок і військову службу» це передбачено підпунктами 4, 5 та 6 відповідно.
Для звільнення з підстав, що зазначені у вказаних пунктах, військовослужбовцеві потрібно написати рапорт на ім’я командира з зазначенням чітко саме пункту та підпункту закону, а також додати підтверджуючі документи про обставини звільнення. Приміром, якщо підставою для звільнення мобілізованого військовослужбовця є наявність матері дружини з інвалідністю І групи, то в рапорті він має вказати підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» та долучити копії документів, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження дружини, паспорт тещі) і копію документу, що посвідчує інвалідність.

Ще однією форму військового контракту є контракт на службу в Національній гвардії України. НГУ — військове формування з правоохоронними функціями. Входить до системи Міністерства внутрішніх справ. Нацгвардію сформували з підрозділів Внутрішніх військ та добровольців. «Азов» також є частиною Нацгвардії. Національна гвардія наступу, створення якої нещодавно анонсував Офіс Президента України, формуватиметься також із набору добровольців за контрактом. Всього буде 8 штурмових бригад: шість — у Нацгвардії України, Нацполіцію представлятиме бригада «Лють», Держприкордонслужбу — бригада «Сталевий кордон». Остання створена для захисту кордону, для відбиття нападу з боку держави-агресора.

Людина, яка бажає проходити службу в певній бригаді, може звернутися до певного ЦНАПу. Це — визначений перелік закладів, його розміщено на сайтах Нацполіції, Нацгвардії та Держприкордонслужби: ЦНАПи в містах Чернігів, Прилуки, Корюківка, Новгород-Сіверський та Ніжин. У кожному ЦНАПі є три працівники — поліцейський, нацгвардієць і прикордонник — які пояснюють умови, специфіку проходження саме в тій бригаді, яка цікавить.

Також можна звернутися на гарячу лінію (080 010 00 20) або подати свою заявку через офіційний сайт. І вже звідти опрацьовуються анкети відповідно до того органу, який обрав доброволець.

Служба в теробороні

Якщо ви чули про добробати, то це — про тероборону. З нею сталася деяка плутанина, адже фактично Добровольчі формування територіальних громад (ДФТГ) не входять ні до складу ЗСУ, ні Нацгвардії. На початку повномасштабного вторгнення нормативна база, яка врегульовувала формування та діяльність добровольчих батальйонів територіальної оборони, суттєво відрізнялася від тієї, яку ми маємо зараз. Зараз бійці тероборони фактично є повноцінними та рівноцінними воїнами в лавах ЗСУ, проте де-юре — не зовсім.

Третього травня 2022 року Верховна Рада України прийняла зміни до Закону України «Про основи національного спротиву», згідно з якими дозволяється застосування Територіальної оборони ЗС України в районах ведення бойових дій. А з 5 квітня 2022 року теробороні дозволено було використовувати фактично всі види озброєння ЗСУ для ведення руху опору. Ті добровольчі батальйони, які беруть безпосередню участь у бойових діях, є в підпорядкуванні регулярних частин. Це дає можливість у разі поранення бійця або його загибелі отримати грошову компенсацію родині, бо лише так гарантії та права добровольців тероборони можна прирівняти до відповідних, передбачених для військовослужбовців контрактників ЗСУ чи мобілізованих.

Розуміючи такий юридичний колапс, варто ще зазначити, що таки було створено окремий контракт добровольця, що вступив в лави територіальної оборони.  Починаючи з 7 березня 2022 року, діє наказ Міноборони від 07.03.2022 р. № 84, яким затвердили форму контракту та посвідчення добровольця територіальної оборони.

Контракт укладається між командиром добровольчого формування на рівні територіальної громади та громадянином України (або іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах впродовж останніх п’яти років). Такий контракт є строковим та укладається строком на три роки.

Контракт укладають у чотирьох примірниках, які мають однакову юридичну силу та зберігаються:

– у командира військової частини Сил територіальної оборони ЗСУ;

– у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

– у командира;

– у добровольця.

Підставами припинення контракту добровольця територіальної оборони можуть бути:

1. Закінчення строку контракту.
2. Порушення умов контракту добровольця територіальної оборони або присяги добровольця територіальної оборони.
3. Заява добровольця територіальної оборони про припинення контракту.
4. Призов (прийняття) на військову службу.
5. Укладення контракту про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах.
6. Укладення контракту про проходження служби в державному органі спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
7. Незадовільний стан здоров’я добровольця територіальної оборони.
8. Наявність громадянства іншої держави.

Отже, як ви зрозуміли, підстави для звільнення військовослужбовців із лав ЗСУ (вони передбачені ст. 26 ЗУ «Про військовий обов’язок і військову службу») значно відрізняються від підстав для звільнення добровольця тероборони, якщо батальйон, у якому він служить, не включений у підпорядкування регулярної військової частини Збройних Сил.

Відповідно до частини першої статті 119 Кодексу законів про працю України, на час виконання державних або громадських обов’язків (наприклад, служба добровольцем в територіальній обороні), якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися в робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи і посади.

У підтвердження дії цієї норми наведемо приклад призначеного на посаду міністром освіти та науки Оксена Лісового, який після початку повномасштабної війни з росією пішов на фронт добровольцем у складі 95-ої бригади десантно-штурмових військ та продовжив виконувати обов’язки директора МАН України.

У якості висновку хотілося б зазначити, що для вирішення того чи іншого питання військовослужбовця потрібно чітко розуміти, в якому статусі він перебуває, якому вищому органу підпорядковується — і тоді відповідно стає зрозумілим, яким законодавчим актом це питання регулюється, куди можна скаржитися чи де шукати підказки.

Матеріал створено в рамках Ініціативи регіональних координаторів. Ініціатива релізується за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving та Legal Empowerment Fund (програма Fund for Global Human Rights) та Мережі правового розвитку.

P. S. Більше актуальної інформації на правову та гуманітарну тематику – у спецрубриці  #StandWithUkraine.  В ній акумулюємо матеріали, які можуть стати в нагоді тим, хто страждає, чиї права порушуються внаслідок війни рф проти України.

Будьте в курсі кожної новини та події — підпишіться на наш Telegram-канал: https://t.me/LegalDevelopmentNetwork

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.