Новий дім, матрац і пандус, або Історія про силу взаємної підтримки

Дата публікації: 03.12.2023

Ця історія від ГО «Агенція демократичного розвитку Донбасу» є прикладом людяності і швидкого гуманітарного реагування на потреби вимушено переселених людей, які втратили через війну рідну домівку, звичні сенси й навіть здоров’я. Завдяки волонтерам та активістам організації подружжя пенсіонерів з Донеччини отримало новий дім, друзів і можливість відновлюватися після тяжкої хвороби.

Подружжя Павлюків* — Платон Сергійович  та Оксана Петрівна  — переїхало до Запоріжжя з окупованої території в 2022 році. Через стреси чоловік переніс два інсульти і був прикутий до ліжка. Пересуватися міг тільки на інвалідному візку. Місцеві волонтери допомогли родині поселитися в одному з гуртожитків Запоріжжя, які місто надало для розміщення вимушено переміщених осіб. Так пенсіонери отримали відносний спокій і дах над головою.

Але умови, в яких жили Павлюки, особисто для них як для літніх та хворих людей були важкими.  Сьомий поверх гуртожитка,  непрацюючий ліфт, інвалідний візок — все це позбавляло можливості Платона Сергійовича потрапити на вулицю, подихати свіжим повітрям. Тому його «прогулянки» обмежувалися лише кімнатою, іноді коридором гуртожитку.

Зі свого боку Оксана Петрівна була вкрай виснажена. «Двадцять чотири на сім» вона сама доглядала за чоловіком, прибирала, готувала, прала вручну. До того ж погано спала вночі. Власне, як і Платон Сергійович. Оскільки спати чоловікові доводилося на ліжку, яке для людини після інсульту було надзвичайно незручним, що спричиняло хворому біль, страждання, і як наслідок — безсонні ночі на двох.

Таку історію почули від Оксани Петрівни співробітники громадської організації «Агенція демократичного розвитку Донбасу». Сюди жінка прийшла за порадою своєї сусідки, яка бачила ситуацію пенсіонерів-переселенців і щиро жаліла стареньких.

Насамперед волонтерам «Агенції демократичного розвитку Донбасу» вдалося знайти міжнародну організацію, яка допомогла зі спеціальним «пропротипролежневим» матрацом. І це вже покращило і моральний, і фізичний стан подружжя: Платону Сергійовичу стало не так боляче, ночі стали спокійнішими.   

– Але ми вважали, що не маємо залишити цих літніх людей без уваги й надалі. Довгих чотири місяці ми займалися пошуком більш комфортного житла для Павлюків. І нарешті! Будиночок у селі, де є аптека, магазин, транспорт — майже все необхідне, — розповідає юристка організації Тетяна Плясунова. — А місцева влада, до якої ми звернулися, допомогла зробити саморобний пандус, і чоловік зміг виїжджати з дому на візку.

Тепер прогулянки на свіжому повітрі стали невід’ємною частиною життя Павлюків. А ще в сім’ї з’явилися нові друзі: до їхнього двору прийшли спочатку кіт, а потім і собака.

– Як важливо бути корисним людям і розуміти, що ми хоча б чимось змогли покращити їхній настрій, побут і моральний дух, — скромно зізнається Тетяна Плясунова.

А ми дозволимо собі додати: ця історія — не лише про новий дім, матрац і пандус, а передусім — про віру в людей та велику силу взаємної підтримки.

*Імена та прізвища змінені з етичних міркувань.

Матеріал створено за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving, Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.