Дотримання авторського права в умовах війни: що важливо знати і як діяти (+аудіо)

Дата публікації: 05.03.2024

Війна дала потужний поштовх розвитку творчих здібностей українців. Вірші, пісні та інші твори сьогодні не лише відображають душевний стан людей, але й допомагають долати рашистську навалу. Бої проти ворога йдуть як на українській землі, так і в інформаційному просторі, у правовому полі. За таких умов надзвичайно важливою є тема авторського права, переконана юристка ГО «Трикутник»* Інна Колесник. Про це вона розповіла в ефірі коломийської радіостанції «СяйвоFM».

Чому важливо говорити про авторське право

Авторське право —  це право на твір, який створив автор, незалежно від форми вираження цього твору (словесний, музичний, художній і т.п.).

Ми часто відкидаємо цю тему як щось не надто актуальне для України. Насправді авторські права — вони повсюди, і людина, яка хоча б щось за свого життя створила, може стикнутися з тим, що хтось зазіхнув на її витвір.

Сьогодні надзвичайно поширеною є творчість в інтернеті. Майже кожен із нас чи не щодня щось пише в соцмережах — від коротких коментарів до розлогих постів із особистими роздумами. І вже в той момент, коли хтось робить перепост цих текстів, виникає питання авторського права. Хто має право поширити цей текст чи фото? Чи може дописувач використовувати фото й картинки з інтернету в соцмережах, якщо вони є в публічному доступі? Хто і коли має право поширювати написане і сказане?

Мене як юристку тішить те, що останнім часом в Україні на галузь авторського права, зокрема на реєстрацію торгових марок стали звертати більше уваги, напрацьовується судова практика.

Хто може претендувати на авторське право

Авторське право на твір має той, хто його створив. Інша справа — довести, що саме ця людина є автором. Варто розуміти: тільки-но ви створили щось і видали це на публіку, за замовчуванням на цей продукт уже поширюється авторське право. Оприлюднення вперше може статися, приміром, на сторінках соцмережах, на радіо, на сайті і т.п. Це є першоджерелом, в якому ви заявили про себе як автор. Якщо на це право буде претендувати хтось, окрім вас, він має довести своє авторство через суд, надавши відповідні докази.   

Щодо текстів. У випадку з книгою все доволі просто: авторське право захищено видавництвом. Інша справа — публікування в інтернеті. Я раджу звертати увагу на інформацію про авторське право, яка є на кожному сайті, в соцмережах. Зазвичай у цих розділах прописані всі умови та нюанси щодо авторства, над ними працюють команди юристів. Ті, хто веде бізнес-сторінки в соцмережах, знають про функцію «поскаржитися», яка дає можливість заявити про привласнення авторського тексту. Запит розглядається, перевіряється на першоджерело і «крадія» блокують. Так, над цим доведеться «попотіти», але успіх можливий.

Картинки та фото: нюанси фотосесій і «вільного доступу»

У своїй практиці я стикаюся з тим, що більшість користувачів інтернету не знає, хто є власником зображень.

Насправді авторські права на фото належать фотографу, а не тому, хто на світлині. Навіть якщо фотосесію ініціюєте саме ви, фотограф має повне право розмістити свої роботи на будь-яких ресурсах.  Водночас він має отримати на це вашу згоду, можливо, навіть усну. Якщо ж ви не попередили фотографа, не проговорили до моменту публікації або розрахунку між ним і вами, що не бажаєте поширювати свої зображення, за замовчуванням вважається, що атвор своєю творчістю може розпоряджатися на власний розсуд у рамках закону: публікувати, продавати.

Якщо ж ви публічна людина або передбачаєте, що світлини з вами матимуть комерційний успіх для фотографа, ви можете укласти з ним договір, в якому буде прописано, що ви отримуватимете певний відсоток від продажу цих творів. Все це варто обговорити вчасно та закріпити на папері.    

А от взяти картинку з інтернету і просто так запостити на своїй сторінці є незаконним. Дуже часто чую: «Але ж світлина/картинка — у вільному доступі!». Насправді вона не у вільному доступі: колись вона вперше була опублікована на тому ресурсі, де автор вирішив розмістити її з певною метою. Копіювати зображення звідти без дозволу автора не має права ніхто. Інше питання, що подібні речі не так часто оспорюються.

Покарати «крадія» можна буде, відслідкувавши рух фото інтернетом. Є навіть спеціальна програма, яка дозволяє автору отримувати сигнал кожного разу, коли його творчий доробок незаконно завантажили. Програма ця доволі вартісна, не кожен може її собі дозволити.

Однак на випадок, коли світлини потрібні як ілюстративний матеріал, існують фотостоки, де автори самі розміщують свої фото: деякі з них можна завантажити платно, деякі — безоплатно. Брати й використовувати стокові фото — цілком легально. Водночас найбезпечніший варіант з точки зору авторського права — це використовувати власні світлини.

Поради користувачам і молодим авторам

Якщо ви як користувач публікуєте уривок тексту чи фото з мережі і даєте посилання на автора чи першоджерело, це убезпечить вас від претензій щодо авторського права. Це означає, що ви поважаєте авторські права, це популяризує автора і дозволяє вам легально використовувати його здобуток.  

Молодим авторам, які хочуть розміщувати свої творчі доробки на інтернет-ресурсах, я би радила звернути увагу на наступні моменти:

– При публікуванні тексту, вірша тощо  наприкінці обов’язково вказати своє авторство.

– Має значення дата публікування. Зокрема якщо доведеться доводити авторство в суді, можна буде надати скрін, який свідчитиме про момент опублікування.

Покарання за порушення авторського права

Покарання за порушення авторського права залежить від суми збитків, нанесених автору. Йому може бути завдано моральної (постраждала репутація людини) або матеріальної шкоди (автор втратив кошти, клієнтів, підписників, заблокували сторінку тощо). Все це вимірюється грошима, і залежно від цього настає штраф, повернення збитків або навіть неотриманої вигоди. Компенсує все це сторона, яка порушила авторське право. У будь-якому випадку покарання має бути співрозмірним збиткам, які поніс автор.

Як зареєструвати торгову марку/бренд і для чого це потрібно

Торгова марка або бренд — це, власне, назва того, що ви продаєте (офлайн чи онлайн): товар, послугу. Це назва, законодавчо закріплена абревіатурою «ТМ». Як торгову марку можна зареєструвати назву видання, магазину, сервісу і т.п.
Прямого зобов’язання реєструвати торгову марку законом не передбачено. Некоректно говорити, що той, хто не зареєстрував своє  право на назву, не має права її використовувати. Інше питання, що він не захищений від копіювання назви свого бренду. І тут уже виникає питання доцільності витрат на реєстрацію торгової марки/бренду з огляду на перспективи бізнесу. Це небезкоштовна послуга: нею займаються спеціальні ліцензовані юристи, патентний повірений. Якщо з часом торгова марка стане пізнаваною, «розкрученою», вона напевно буде захищена законом. Однак доцільність реєстрації визначає сам власник бренду.

При цьому, коли ти подаєшся на реєстрацію, ти не маєш доводити, що є власником цього бренду. Просто подаєш документи.
Фізична особа — підприємець (ФОП) може реєструвати торгову марку як на ФОП, так і на фізичну особу. Я би радила обрати другий варіант, оскільки ФОП може закритися, ви можете відкрити бізнес на іншого ФОПа тощо, і це може певною мірою «зв’язати вам руки». Подати спільну заявку на реєстрацію бренду можуть і кілька осіб.

Сама реєстрація триває доволі довго, приблизно два роки. Водночас із моменту подачі заявки ваші права вже захищені. Однак упродовж цього часу, не маючи свідоцтва про реєстрацію, ви не зможете стягнути компенсацію, якщо побачите, що хтось вас скопіював. Зможете лише звернутися з заявою до поліції або до суду. В разі позитивного для вас рішення суду стягувати кошти на вашу користь будуть лише після того, як ви отримаєте свідоцтво про реєстрацію на руки. Заднім числом, але з того моменту, як вашим брендом користувалися незаконно.

Як довірити користування торговою маркою

Ви можете надати право користування вашою торговою маркою, оформивши ліцензійний договір. Якщо це договір франшизи, до нього окремо додається ліцензійний договір на користування брендом.

До речі, при реєстрації бренду можна за потреби прописувати не лише його назву, а й корпоративні кольори, шрифт й інші деталі, які вирізняють саме цю торгову марку.

Якщо через деякий час власник бренду залишив назву, але змінив шрифт, корпоративні кольори, слід перереєстровувати торгову марку наново. Перезахищеним вважається саме зображення, вказане у свідоцтві. Тому зазвичай, якщо автор планує в майбутньому ребрендинг чи певні зміни, він реєструє тільки назву в чорно-білому кольорі, не вказуючи конкретний шрифт. Однак варто розуміти, що це не повною мірою убезпечує торгову марку від копіювання. Наприклад, назва бренду пишеться з малих літер. Таку саме назву опонент може написати з великої літери, іншим шрифтом, іншим кольором — і це вже буде формально інший бренд.

Прослухайте повний запис ефіру:

* ГО «Трикутник» є частиною коаліції «Солідарність та справедливість»,  у складі якої об’єднали зусилля 15 членських і 7 партнерських організацій Мережі правового розвитку для створення комплексних рішень подолання криз війни. Коаліція утворилася на початку повномасштабної війни росії проти України, відколи Мережа розгорнула програму гуманітарного реагування #StandWithUkraine.

Матеріал створено за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving, Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.