Як громади дбають про переміщених осіб і чому потрібно адвокатувати зміни

Дата публікації: 03.07.2025

Мережа правового розвитку в межах адвокаційної кампанії, яку впроваджує у співпраці із гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансування Чеської агенції розвитку, досліджує системні проблеми на рівні забезпечення гідними житловими умовами внутрішньо переміщених осіб , щоб у майбутньому адвокатувати певні зміни на локальному рівні.

Коли «тимчасове» житло стає постійним

«Ми підготували та надіслали запити до виконавчих комітетів міських рад, щоб зʼясувати наявність квартирного обліку, черг, цільових програм, житлового фонду та землі, які потенційно можуть бути використані для потреб внутрішньо переміщених осіб», — розповідає експертка з адвокації, директорка з розвитку правових сервісів Мережі правового розвитку Дарʼя Ковальчук.

 Запити стосувались Баштанської, Березнегуватської та Галицинівської громад Миколаївської області, а також Калуської, Коломийської й Тлумацької Івано-Франківської. Як з’ясувалося, у багатьох громадах місця тимчасового проживання повністю заповнені. Дві з трьох громад в Івано-Франківській області офіційно відповіли  —  вільних ліжкомісць немає.

«Це означає, що, наприклад, у разі нової евакуації з гарячих регіонів цих людей нікуди буде розміщувати. Громади вже не мають резервів. Люди, які живуть у прихистках, залишаються там роками без вирішення житлових питань», — пояснює експертка Мережі правового розвитку Людмила Яремчук.

Окрім того, проаналізувавши частину відповідей на запити, спостерігається відсутність дієвих програм та механізмів забезпечення житлом та покращення житлових умов для ВПО, що свідчить про неготовність громади відповідати на виклики сьогодення. Відповідно до наданої нам статистики від Міністерства соціальної політики, в кожній громаді проживає більше ніж 1000 переміщених осіб, зокрема, у Коломийській громаді цей показник сягає понад 8 000 осіб. 

«Для отримання житла з тимчасового фонду, ведуть квартирний облік в громадах — внутрішньо переміщені особи стають на цей облік для покращення житлових умов чи забезпечення житлом. Однак, ми звернули увагу, що не всі громади введуть квартирний облік переміщених осіб. Наприклад, Калуська громада відповіла нам, що соціальний квартирний облік для переселенців не ведуть»,  —  каже Людмила Яремчук.

Питання пріоритетів чи відсутності бюджету?

Наразі в Україні діє державна програма — «Житлова субсидія на оренду помешкання для внутрішньо-переміщених осіб», де передбачено відшкодування вартості орендної плати, у межах затверджених сум для певного регіону, включно з податковими відшкодуваннями. Однак, на рівні громад від початку вторгнення не забезпечили системне вирішення житлового питання.

«Ми подавали запит щодо квартирного обліку, починаючи з 2022 року і до травня 2025. За цей період жодна сім’я з числа внутрішньо-переміщених осіб не отримала житло ні з фонду житла, ні із соціального житла»,  —  ділиться Людмила Яремчук.

Закон про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що коштом громади можуть приймати місцеві програми та передбачати кошти у бюджеті на певні заходи, які стосуються надання додаткових соціальних гарантій.

«Внутрішньо переміщені особи — люди, які потребують соціальних гарантій, тому коштом місцевих бюджетів, можна було, наприклад, передбачити тим особам, які перебувають на квартирному обліку, виплатити грошову допомогу в певному розмірі, щоб людина мала змогу придбати житло, і таким чином, її знімають із квартирного обліку, бо вона буде забезпечена житлом. 

Тому, коли ми робили запит, нас цікавила ось така інформація — а чи передбачалися кошти в бюджеті? На жаль, відповіли, що кошти не передбачалися.

Тому ми розуміємо, що від початку вторгнення, 2022 року, за такий довгий період, нічого не зроблено у цьому напрямку»,  — констатує Людмила Яремчук.

Івано-Франківська обласна державна адміністрація відповіла на інформаційний запит, що у них є прийнята програма підтримки ВПО, однак за час її дії житло отримала тільки одна сім’я. Частина коштів на це була виділена із бюджету громади, інша частина  — з обласного бюджету. 

Чому Коломийська громада не може забезпечити переселенців житлом?

Коломийська громада була однією з тих, хто у 2024 році анонсував будівництво житла для ВПО на 70 квартир, але, на жаль, ця ініціатива досі не реалізована. 

«У мерії мені сказали, що через закриття грантової програми, через те, що USAID припинив підтримку України, а там були залучені американські кошти, на етапі проєктно-кошторисної документації усе це зупинилося і відновлюватися за тією ж програмою не буде. Місцеве самоврядування каже, що вони шукають інші програми, але це просто слова насправді»,  — розповідає експертка з адвокації у Коломийській громаді, юристка та громадська активістка Інна Колесник.

Головний аргумент органів місцевого самоврядування — відсутність фінансової спроможності. Але, за словами, Людмили Яремчук, на прикладі Коломиї, яка є економічно сильною громадою, видно, що пріоритет обрано не на користь людини. Так, наприклад, у 2021–2022 роках громада закупила 3 квартири для фонду житла переміщених осіб. Але відтоді — більше жодної не придбано.

«Якщо є кошти на писанки, бруківку, ковані зупинки — то й на житло вони могли б знайтись. Просто питання в політичній волі», — переконана Людмила Яремчук. 

За словами Інни Колесник, більшість ВПО у громаді проживають в орендованому житлі або у шелтерах, як такого безкоштовного житла, як на початках, коли люди тільки приїжджали, уже ніхто не пропонує. А ті, внутрішньо-переміщені особи, які залишилися, проживати у Коломийській громаді  —  це люди, яким немає куди повертатися: вони або з окупованих територій, або їхнє житло знищили. Тому вони потребують постійного, свого, а не тимчасового житла. Водночас, подекуди трапляються випадки повернення переселенців на тимчасово окуповану територію, оскільки в них закінчились заощадження. 

«У Коломийській громаді квартирний облік є, а от цільових програм немає. Наша громада  —  одна з перших, яка створила житловий фонд, але він нічим не наповнюється, бо муніципальне житло не будують і його немає, а приватне житло сюди не потрапляє, бо мають бути програми, проєкти, які будують житло під здачу. Земля також під це не виділена і окремої програми такої у бюджеті не передбачено»,  —  розповідає Інна Колесник.

За словам юристки, за підсумками першого півріччя 2025 року громада не довиконує бюджет на 78% з того, що запланували. Бюджетне планування на наступний рік буде відбуватися у жовтні. Дуже важливо до того періоду адвокатувати  планування коштів на фінансування програм, які сприятимуть вирішеню житлових проблем ВПО, адже планування відбувається за різними показниками і відповідно до цього також розподіляють бюджет, зокрема за проєктами. 

Свого часу Інна Колесник була однією із засновниць проєкту “Вулик Змістів”, який займався зокрема вирішенням житлових питань для ВПО, створення банку житла. Та експертка каже, що наразі потреби у такій ініціативі немає, оскільки проєкт займався саме забезпеченням тимчасового екстренного поселення. 

«Більшість людей потребує власного житла, бо так довго жити у шелтерах неможливо, жодними стандартами і нормами не передбачено таке тривале проживання у прихистках. Це не сприяє ні інтеграції у суспільство, ні особистісному розвитку, тому не може йти мова про такий банк житла на цьому етапі. Великого потоку новоприбулих внутрішньо-переміщених осіб немає, є лише в дуже невеликій кількості, які можуть знайти житло самостійно або через звернення до міської ради. Тому, навіть, якби ця ініціатива відродилася, вона б не була актуальною, бо екстренних таких ситуацій уже немає».

Обидві експертки бачать вирішення житлового питання для внутрішньо переміщених осіб у наступних кроках: 

• Робота з Радою ВПО — дізнатись, чи порушували вони питання щодо отримання житла та надання підтримки у цьому питанні з боку місцевого самоврядування.
• Інформування переміщених осіб — зустрічі, роз’яснити їхні права, допомога з підготовкою документів (на облік, участь у програмах, тощо).
• Спільні адвокаційні кампанії — залучити громадськість, ініціювати прийняття програм житлової підтримки на рівні громади та області.
• Пошук донорів — за участі ГО та місцевої влади створити партнерські проєкти з виділенням землі та залучення місцевого самоврядування.
• Скерувати кошти з державного бюджету, бо місцеве самоврядування не може потягнути забезпечення житлом великої кількості людей.
• Надсилати запити до Верховної Ради та Уряду  від імені Ради ВПО, озвучувати про потребу в постійному житлі для внутрішньо-переміщених осіб, зокрема багатоквартирні будинки. 

Органам місцевого самоврядування потрібно робити письмові обґрунтування того, що місцевий бюджет не може самостійно забезпечити житлом внутрішньо переміщених осіб і потрібне державне забезпечення таких запитів. Звернення можна надсилати безпосередньо через депутатський корпус, затвердивши їх сесійно і підкріплюючи їх документами (опитування, петиції громадян, дослідженнями тощо).

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.