У пошуках системних рішень: гуманітарне реагування від Півдня до Півночі

Дата публікації: 08.06.2026

Авторка: Юлія Білик, комунікаційна менеджерка МПР

На п’ятому році повномасштабної війни гуманітарне реагування в Україні все ще стикається з проблемами. В одних громадах допомога дублюється: кілька організацій закривають ті самі потреби, не знаючи одна про одну, в інших — люди залишаються без уваги. Прикордонні громади живуть в інформаційному вакуумі, команди вигорають, фінансування від міжнародних партнерів скорочується, а нормативна база для розподілу допомоги досі не врегульована. Що з усім цим робити — відповідь шукали учасники/ці експертного обговорення «Гуманітарне реагування від Півдня до Півночі: як організаціям підсилити одна одну у 2026 році», яку організувала Мережа правового розвитку (далі — Мережа, МПР) в партнерстві з чеською гуманітарною організацією «Людина в біді» за фінансової підтримки уряду Великобританії.

В онлайн заході взяли участь представники/ці локальних, національних і міжнародних громадських організацій та благодійних фондів  із Херсонської, Миколаївської, Сумської, Чернігівської, Дніпропетровської, Запорізької та інших областей, представники/ці органів влади на рівні областей та районів, керівники/ці громад, волонтери/ки, активісти/ки та медійники/ці. Розповідаємо більше про дискусію та її підсумки.

Єдина мета — спільні дії

«Ключова проблема сфери гуманітарного реагування полягає не лише у нестачі ресурсів у сучасних умовах, — зазначила виконавча директорка Мережі правового розвитку Ольга Настіна. — Часто на перший план виходить відсутність зв’язку між потребами людей і громад та організаціями, які можуть допомагати. Саме тому ми в Мережі правового розвитку почали розбудовувати механізм локальної координації гуманітарного реагування Link».

Ольга Настіна підкреслила: МПР націлена не на фіксацію проблем і можливих рішень. Організація планує системний перехід до спільної адвокації.

Проєктний менеджер МПР і координатор кластеру води, санітарії та гігієни (WASH) у Миколаївській області Віктор Алхімов додав, що скорочення міжнародного фінансування робить координацію між організаціями не бажаною, а необхідною. 

«Усі ми як представники гуманітарної сфери є тими, хто може закривати велику кількість потреб у громадах, які держава зі зрозумілих  причин зараз не в змозі задовольняти. Тому нам, як ніколи, треба об’єднуватися і злагоджено працювати», — акцентував Віктор Алхмімов.

Link — інструмент, який бачить те, чого інші не помічають

Link — механізм для збору, верифікації та моніторингу гуманітарних потреб у Миколаївській та Херсонській областях. Механізм реалізує МПР у партнерстві з чеською гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансування уряду Великобританії. Із вересня 2023 року команда Link побудувала стійку присутність у деокупованих громадах.

Нині механізм охоплює 25 громад Півдня, понад 340 населених пунктів, 17 фахівців, які базуються у Миколаєві, Херсоні й Зеленодольську Дніпропетровської області збирають непомічені гуманітарні та юридичні потреби й понад 1000 інформантів на місцях. Інформанти — це місцеві сіл і селищ у деокупованих громадах: соціальні працівники, освітяни, представники влади, активісти. Що два тижні вони комунікують зі спеціалістами/ками МПР — телефоном або особисто — і актуалізують дані про потреби. Кожну заявлену потребу, перш ніж вона потрапить на платформу, верифікують мінімум із двох незалежних джерел.

Платформа Link має два кабінети: громади і ОГС. Перший — для повідомлення потреб: представники громади вносять категорію, кількість, населений пункт і опис. Кабінет ОГС — для організацій, які готові ці потреби задовільняти: через каталог можна знайти актуальні запити, відфільтрувати за ключовими словами чи населеним пунктом і забронювати потребу — повністю або частково, вказавши плановану дату виконання. Після підтвердження з обох сторін партнер отримує контакти представника громади і виходить на прямий зв’язок.

«Створюючи Link, ми виходили з розуміння, що є великий пласт непомічених потреб у громадах, — пояснив Віктор Алхімов. — І найкраще, що ми можемо зробити, — це об’єднати зусилля, розуміти, який ресурс є, і уникати дублювання». 

Більше про розгортання та впровадження Link —   у посібнику.

На платформі Link може зареєструватися будь-яка організація. Для цього необхідно лише залишити заявку на доступ і після підтвердження із боку Мережі правового розвитку отримати доступ до Кабінету ОГС. Крім безпосереднього закриття потреб, платформа накопичує масив даних, корисний для планування: організації можуть використовувати аналітику при підготовці проєктних заявок, а також для адвокації викликів на рівні кластерів та національних координаційних структур.

Херсонщина: різні громади — різний контекст

Досвідом роботи з Link поділилася провідна керівниця регіонального напряму взаємодії та розвитку громад — Херсонський регіон громадської організації «Десяте квітня» Ольга Карташова. Ця організація охоплює своєю діяльністю всі деокуповані громади Херсонщини.

«Наші соціальні працівники/ці беруть верифіковані потреби з платформи Link і ми ефективно співпрацюємо», — розповіла Ольга Карташова. 

Особливо цінним, на думку Ольги Карташової, є те, що Link фіксує потреби у дуже віддалених населених пунктах, де інших гравців гуманітарного реагування немає. 

«Фахівці/чині Link збирають і верифікують поодинокі потреби у населених пунктах, де ми часто не бачимо ані інших громадських організацій, ані мобільних груп», — зауважила представниця ГО «Десяте квітня».

Вимір, який партнерка вважає критичним — це безпека. 

«Безпекова ситуація дуже часто не дозволяє швидко потрапити в громаду. Але запит від неї все одно має бути і він має бути актуалізованим», — наголосила Ольга Карташова.

Тобто навіть коли фізичний доступ закритий, мережа інформантів дозволяє тримати руку на пульсі.

Контекст Херсонщини, за словами Ольги Карташової, не може бути однорідним: частина громад на відстані 10-20 км від лінії фронту живе в режимі кризового реагування, тоді як ті, що ближчі до Миколаєва чи Кривого Рогу, вже думають про відновлення і стратегічний розвиток.

Ще одна тенденція, яку фіксує партнерська організація: попри всі виклики, навіть поряд із лінією фронту виникають нові молоді локальні організації, які готові брати невеликі гранти і підтримувати свої громади. 

«Таких організацій стає все більше, і населення починає розуміти, що може робити громадський сектор», — зазначила Ольга Карташова.

Сумщина: сталий тандем влади і громадськості

Довжина кордону Сумщини з росією — 562 км, а відстань від міста Суми до лінії зіткнення вже скоротилася до 18-20 км. Міста Шостка і Глухів — так само знаходяться впритул до кордону. За таких умов будь-яка координація вимагає особливих умов довіри.

Виконавча директорка членської організації МПР із Сум «Північна правозахисна група» Наталія Єсіна зафіксувала якісну зміну: «Якщо у 2022-му ми діяли стихійно, по-волонтерськи, хаотично, закриваючи найбільш базові потреби, то у 2026-му ми перейшли до моделей сталого партнерства».

Північна правозахисна група від початку повномасштабного вторгнення свідомо знижувала конкурентність: об’єднала надавачів допомоги на Сумщині для регулярних неформальних зустрічей поза кластерами, щоб оновлювати дорожні карти, не дублювати напрямки і перенаправляти запити між собою. 

«Якщо щось надзвичайне трапляється, ми без проблем один до одного перенаправляємо», — розповіла Наталія Єсіна.

Серед рекомендацій, які озвучила керівниця ГО — посилення ролі регіональних координаторів, які знають специфіку регіону й можуть адаптувати міжнародні стандарти до реальних умов.

Заступниця голови Сумської обласної державної адміністрації — начальника обласної військової адміністрації Олена Кірєєва представила погляд із боку влади і зосередилася на двох викликах. Перший — нерівномірність.

«Деякі громади перенасичені, а деякі не мають можливості отримувати достатньо допомоги. Ми це бачимо і намагаємося скеровувати партнерські фокуси туди, де потреба є», — розповіла Олена Кірєєва.

Другий виклик на Сумщині — залежність від донорів.

«Значна частина допомоги надходить від міжнародних організацій. Це створює ризик нестабільності у разі зменшення підтримки. Потрібен резерв», — наголосила посадовиця.

При цьому Сумська ОВА готова бути майданчиком між громадами і партнерами.

«Якщо ви будете працювати поодинці й без координації, ця допомога не буде раціонально використана, — сказала Олена Кірєєва і додала для тих, хто ще вагається звертатися до влади: Стукайте — і вам відчинять. Якщо ви не говорите про себе, про вас буде важко дізнатися».

Чернігівщина: практичний досвід гнучкого гуманітарного реагування

Інша північна область — Чернігівська — також має свою специфіку: тут немає обов’язкової евакуації. Через це організаційне навантаження лягає або на самих людей, або на громадські організації.

Керівниця програм членської організації МПР «Чернігівський громадський комітет захисту прав людини» Наталія Кулікова описала ситуацію, добре знайому прикордонним регіонам:

«Люди в громадах — як на безлюдному острові, де поруч 10-15 людей, і на цьому — все».

Підключитись до цифрових систем, знайти організацію на карті, зателефонувати на гарячу лінію — для жителів прикордонних сіл часто неможливо фізично.

Системним викликом Наталія Кулікова назвала відсутність координації у гуманітарному реагуванні:

«Чернігівська та Сумська області живуть в умовах постійних безпекових ризиків, прикордонних обстрілів, руйнування інфраструктури та повторних хвиль переміщення населення. Велике значення має швидка локальна координація, мобільність команд та здатність адаптовувати гуманітарну допомогу до постійно змінюваної ситуації. Проблема виникає тоді, коли один збирає потреби, інший — роздає допомогу, третій — надає послуги, а між собою вони не координуються».

На переконання Наталії Кулікової, для областей Півночі викликами залишається кадрове навантаження на місцевих фахівців, обмежений доступ до спеціалізованих послуг та необхідність постійної міжсекторальної взаємодії. Водночас саме ці умови сформували значний практичний досвід гнучкого гуманітарного реагування, роботи у малих громадах, побудови локальних партнерств та адаптації допомоги до умов тривалої кризи.

«Такий досвід може бути корисним для інших регіонів України, які стикаються зі схожими викликами», — зазначила Наталія Кулікова.

Дніпропетровщина і Запоріжжя: виклики тилового хабу і правовий глухий кут

Голова членської організації МПР «Центр підтримки місцевих ініціатив» Олексій Кормілецький охарактеризував Дніпропетровщину як область із подвійною роллю: тиловий логістичний хаб, що постійно адаптується до потоків внутрішньо переміщених осіб. Це вимагає, за його словами, переходу від гострого реагування до комплексної підтримки.

«У 2026 році ми вже маємо думати не лише про закриття гострої потреби, а й про те, що буде з людиною далі. Чи вона інтегрується в громаду? Чи вирішить юридичні питання? Чи не залишиться сам на сам зі своїми проблемами після завершення проєкту?», — пояснив Олексій Кормілецький.

Він також закликав учасників/ць обговорення до інституційної чесності.

«Громадський сектор не стане сильнішим, якщо ми показуватимемо лише красиві результати. Потрібно говорити про те, що не спрацювало — де ми не дійшли до людей, де не врахували локальний контекст», — наголосив голова ГО.

Голова членської організації МПР із Запоріжжя «Стратегії і технології ефективного партнерства» (СТЕП) Олексій Агєнтаєв порушив проблему, яка, за його словами, гальмує навіть наявну допомогу.

«Є міжнародна організація, що готова допомогти. А реалізація допомоги гальмується. Причина у тому, що мало хто розуміє, яким чином це оформити і звітувати на законодавчому рівні. Кілька департаментів перекидають одне на одного відповідальність. Тим часом 30 000 продуктових наборів чекають розподілу, коли ж хтось візьме на себе зобов’язання», — поділився невтішним досвідом Олексій Агєнтаєв.

Питання порядку денного

Підсумовуючи захід, учасники сформували спільну рамку для подальшої адвокації. Серед ключових питань:

— нормативне врегулювання обліку, зберігання та розподілу гуманітарної допомоги, щоб організації могли впевнено приймати і звітувати про допомогу без правового ризику;

— посилення локальних команд і регіональних координаторів, здатних адаптувати стандарти до специфіки конкретногї області;

— розширення інформаційного доступу до платформи Link для усіх прикордонних і прифронтових громад, що фізично відрізані від цифрових інструментів і координаційних систем;

— перехід від конкуренції до партнерства в умовах скорочення донорського фінансування.

Мережа правового розвитку зафіксувала всі озвучені виклики гуманітарного реагування  і повідомила про них Міністерство соціальної політики. Із цим відомством, яке ініціювало об’єднання волонтерів і благодійників, МПР нещодавно започаткувала тісну взаємодію. Підсумок експертного обговорення — це лише початок наступного етапу роботи — адвокаційного.

Викладені в матеріалі висновки, інтерпретації зібраної інформації тощо є виключно позицією авторів і не відображають думок донорів і партнерів проєкту.

Механізм локальної координації гуманітарного реагування Link впроваджує Мережа правового розвитку у співпраці з чеською гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки уряду Великобританії.

Питання, які потребують вирішення

1. Удосконалення системи національної гуманітарної координації

• Питання: Як забезпечити ефективний розподіл ресурсів та уникнути дублювання допомоги в умовах скорочення фінансування?
• У чому проблема: Організації часто мають фрагментарне бачення ситуації на місцях, через що виникає ситуація, коли одна громада отримує надмірну кількість певного виду допомоги, а інша залишається непоміченою. Також існує розрив між потребами, які бачить влада, та реальними базовими потребами мешканців.
• Яким може бути рішення
• Масштабування цифрових інструментів, як-от платформа Link, для збору та верифікації «непомічених» потреб.
• Впровадження можливості бронювання потреб через Link партнерами для прозорості та уникнення дублювання.
• Посилення ролі регіональних координаторів, які здатні адаптувати міжнародні стандарти до місцевої специфіки.

2. Відсутність єдиних протоколів взаємодії між державним та гуманітарними сферами для використання органами місцевої влади різних рівнів

• Питання: Як усунути прогалини щодо обізнаності в законодавстві серед органів місцевої влади, різних департаментів тощо, що заважають оперативному реагування на потреби і ефективному обліку та розподілу допомоги?
• У чому проблема: В органів місцевої та державної влади відсутнє однакове розуміння належної нормативної бази, яка б чітко регулювала процеси обліку, зберігання допомоги на складах та єдині правила її розподілу. Це створює труднощі для місцевої влади, яка часто остерігається приймати допомогу через відсутність зрозумілих алгоритмів звітування. Єдині протоколи взаємодії між гуманітарним та державним сектором щодо приймання, зберігання та розподілу допомоги на державному рівні не розроблені і не поширені для використання.
• Яким може бути рішення:
• Адвокація на національному рівні розробки та поширення протоколів для врахування в роботі органами місцевої влади.
• Використання обласних військових адміністрацій (ОВА) як комунікаторів між громадським сектором та центральною владою з визначенням відповідальних структур та посадовців на місцях.

3. Стратегічне планування та перехід від реактивної до відновлювальної допомоги

• Питання: Як змінити підхід до гуманітарного реагування з короткострокового на довгострокове (стале)?
• У чому проблема: Багато громад та організацій досі працюють у «режимі 2022 року» — реактивно роздають продуктові набори, не замислюючись про стратегію інтеграції бенефіціарів такої допомоги, їхнє працевлаштування та довгострокові потреби. Це створює ризик нестабільності у разі подальшого зменшення донорської підтримки.
• Яким може бути рішення:
• Розробка місцевих стратегій відновлення, які враховують не лише гуманітарні, а й соціальні, юридичні та інфраструктурні аспекти.
• Залучення донорів до фінансування проєктів, спрямованих на реінтеграцію та створення робочих місць у громадах.

4. Інформаційна доступність у прикордонних та прифронтових громадах

• Питання: Як забезпечити доступ до послуг та інформації про них для мешканців «сірих зон» та віддалених населених пунктів?
• У чому проблема: У громадах поблизу кордону або лінії фронту (зона 15-20 км) часто спостерігається інформаційний вакуум: відсутність стабільного зв’язку, інтернету та GPS-координації. Люди не знають, де отримати юридичну допомогу або базові послуги.
• Яким може бути рішення:
• Створення мап послуг та їх фізичне поширення (довідники, буклети) через мережу місцевих інформантів та фасилітаторів.
• Впровадження мобільних команд та форматів дистанційної допомоги для найбільш вразливих груп.

5. Підтримка локальних громадських організацій (локалізація)

• Питання: Як посилити спроможність маленьких локальних організацій у доступі до ресурсів?
• У чому проблема: Великі міжнародні гранти часто недоступні для маленьких організацій у громадах через складні процедури, хоча саме ці організації мають найвищий рівень довіри та найкраще розуміють місцевий контекст.
• Яким може бути рішення:
• Адвокація перед міжнародними донорами щодо спрощення процедур та виділення спеціальних субгрантів саме для локальних акторів, які працюють безпосередньо в постраждалих громадах.
• Створення більшої кількості програм та можливостей для підтримки та розвитку інституційної спроможності локальних організацій.

6. Гуманітарний контекст Херсонської області

• Питання: Як працювати в області з принципово різним контекстом громад — від кризового реагування до стратегування відновлення?
• У чому проблема: Великі міжнародні організації часто пропонують гранти, недоступні малим локальним НУО. Деякі організації закривають вже задоволені потреби через відсутність координації. Близько 65% мешканців у прифронтових громадах — люди похилого віку, що визначає характер потреб. Відсутність можливості для великих організацій здійснити постдистрибуційний моніторинг, оскільки неможливо фізично дістатися до населених пунктів для здійснення перевірки.
• Яким може бути рішення:
• Обов’язкова координація для організацій, що не мають фізичної присутності в Херсонській області, — до початку діяльності.
• Залучення незалежних регіональних організацій, які працюють у громадах для здійснення постдистрибуційного моніторингу на замовлення великих гуманітарних партнерів. Наприклад, платформа Link здійснює такий моніторинг на прохання УВКБ ООН.
• Мережа інформантів платформи Link дозволяє отримувати актуальну інформацію з важкодоступних громад без виїзду.

7. Регулярне поширення досвіду взаємодії громадського сектору і влади (Сумська область)

• Питання: Як побудувати модель сталого партнерства між НУО, ОВА та кластерами в умовах прикордонної області?
• У чому проблема: Найбільший кордон з Росією (562 км) і близькість великих міст до лінії зіткнення суттєво ускладнюють роботу. У прикордонних громадах — інформаційний вакуум: відсутній мобільний інтернет, обмежений доступ до цифрових послуг. Не всі ОВА однаково зацікавлені в координації з громадянським суспільством.
• Яким може бути рішення:
• Посилення ролі регіональних координаторів, здатних адаптувати міжнародні стандарти до специфіки регіону.
• Спільні онлайн-зустрічі з громадами — до 100 громад одночасно, зокрема прифронтових.
• Видання довідників організацій з контактами та гарячими лініями для поширення безпосередньо в громадах.
• Громадські організації мають активно ініціювати контакт із департаментами соціальної політики ОВА, не чекаючи запрошення.

8. Адаптивність стратегій реагування до викликів кожного із регіонів

• Питання: Як організувати системне реагування в регіоні, що одночасно є тиловим вузлом і прифронтовою зоною з нерівномірним розподілом навантаження?
• У чому проблема: Доступ до допомоги суттєво відрізняється між великими містами і малими прифронтовими населеними пунктами. Команди організацій виснажені і працюють реактивно, а не системно. Частина місцевої влади залишилась у логіці 2022 року. Відсутні спільні маршрути допомоги і чітке розуміння мандатів між владою, НУО і населенням. Затримки при прийомі та розподілі гуманітарної допомоги виникають через нерозуміння процедур звітності на рівні місцевих органів влади.
• Яким може бути рішення:
• Великий рівень адаптивності підходів реагування та відновлення до локальних контекстів
• Обовʼязкове залучення цільових груп до прийняття рішень щодо стратегій реагування та відновлення
• Спільні стандарти перенаправлення і супроводу між організаціями.
• Обмін не лише успішними практиками, але й помилками — для системного навчання.
• Поєднання ресурсів великих організацій із контекстом і довірою малих локальних НУО.
• Включення елементів соціальної інтеграції в гуманітарне реагування вже у 2026 році.
• Міжрегіональне партнерство для адаптації та поширення успішних практик.

9. Специфіка добровільної евакуації і координації (приклад Чернігівщини)

• Питання: Як забезпечити гуманітарне реагування в області, де евакуація є добровільною і люди циклічно повертаються додому?
• У чому проблема: Добровільна евакуація фактично лягає на плечі громадських організацій, а не держави. Комунікація між ОВА і НУО налагоджена, але зв’язок НУО з громадами — слабкий. Кластери та ОВА рідко виїжджають у громади, особливо прикордонні. У прикордонних населених пунктах немає ні інтернету, ні GPS, тому цифрові рішення там нежиттєздатні. Фахівці на межі вигорання через тривале навантаження.
• Яким може бути рішення:
• Швидка локальна координація та мобільність команд як основа реагування в умовах змінної ситуації.
• Сталість фізичної присутності в громадах — без неї жоден механізм не працює довгостроково.
• Фізичний виїзд у громади, а не лише онлайн комунікація.

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.