Чи потрібно підприємствам подавати до ТЦК та СП звіт про транспортні засоби, якщо їх немає

Дата публікації: 18.07.2026

ТЦК та СП почали активніше перевіряти виконання військово-транспортного обов’язку. Власне, ця тенденція спостерігається ще з 2024 року. Що говорить законодавство про такі вимоги, яким бізнесам слід бути особливо уважними і що може бути за порушення, розʼяснює юрист Хмельницької ГО «Подільська правова ліга» Руслан Малий.

Триває пʼятий рік повномасштабного вторгнення та введення на всій території України особливого правового режиму — воєнного стану, який вніс багато змін в усі ланки життя українців, зокрема й у бізнес. Питання подання звітності про транспорт до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки довго залишалося формальністю, на яку ніхто не зважав, та й відповідні ТЦК та СП таку інформацію не перевіряли. Особливо це завжди стосувалося малих компаній, які з огляду на свою специфіки не мали й не потребували мати будь-який транспорт. Однак з 2024 року ТЦК та СП почали активніше перевіряти виконання військово-транспортного обов’язку.

Правове обґрунтування

На сьогодні, питання виконання військово-транспортного обов’язку регулюється Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Положенням про військово-транспортний обов’язок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1921 від 28 грудня 2000 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі — Закон про мобілізацію) порядок виконання військово-транспортного обов’язку визначає Кабмін. Виконання такого обов’язку визначено в Положенні про військово-транспортний обов’язок, затверджене постановою КМУ від 28.12.2000 №1921 (далі — Положення № 1921).

Це Положення визначає порядок виконання військово-транспортного обов’язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв’язку та Держспецтрансслужби (далі — військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації.

Дія цього Положення поширюється на центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадян — власників транспортних засобів.

Вже з перших абзаців положення ми розуміємо, що  військово-транспортний обов’язок покладається на усі підприємства, установи та організації, які зареєстровані на території України.

Водночас у п. 15 Положення передбачено, що керівники підприємств, установ та організацій подають територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з додатком 1.

Висновки і терміни

Тобто, всі без винятку юридичні особи двічі на рік повинні подавати Відомості про наявність і технічний стан транспортних засобів і техніки, а також про громадян, які працюють на підприємстві, в установі та організації на таких транспортних засобах і техніці, незалежно від того, чи у них наявні транспортні засоби.

Окрім того, у разі зміни даних підприємства або статусу транспорту, які відбуваються у проміжок між двома термінами подання відомості, слід також повідомити про це ТЦК в строки визначення п. 16 Положення, а саме — семиденний строк.

Що може бути за порушення

За порушення вказаних обов’язків ТЦК може скласти постанову та накласти штраф, передбачений ст. 210-1 КУпАП — порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Після змін, внесених Законом №3696-IX, штрафи за порушення мобілізаційного законодавства суттєво зросли.

Наразі в умовах особливого періоду частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає для посадових осіб штраф від 34 000 до 59 500 грн. Такий штраф накладається на керівника.

Варто також пам’ятати: якщо постанову передадуть до виконавчого провадження, то штраф зростає у двічі, також варто врахувати і виконавчий збір, а тому сума штрафу може вирости понад 120 тис. грн. лише через не подання нульової звітності.

На сьогодні судова практика часто ставить в зразок одне із найбільш показових рішень останнього часу у справі №158/728/26. Зокрема у цій справі суд підтвердив правомірність штрафу у 34 тис. грн за неподання відомостей до ТЦК про транспортні засоби, техніку та працівників. При цьому підприємство фактично не здійснювало діяльності, не мало транспорту та персоналу.

Звісно, на сьогодні часто такі штрафи вдається скасувати через порушення процедури розгляду адміністративного провадження, але ГС «Мережа правового розвитку» все ж таки радить керівникам подавати такі відомості з відсутністю інформації про ТЗ (у випадку, якщо вони відсутні) ніж потім в суді доводити порушення процедури притягнення, або ще гірше — сплачувати штрафи здавалося за такий не суттєвий проступок.

Матеріал створила ГС «Мережа правового розвитку» за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving. Зміст публікації є виключно відповідальністю Мережі правового розвитку.

Титульне фото до статті: mklegalservice.com

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.