Працевлаштування під час догляду за хворим родичем: чи можна втратити відстрочку

Дата публікації: 03.08.2026

Після продовження цього липня воєнного стану та загальної мобілізації ще на 90 діб питання реалізації права на відстрочку від призову — знову в центрі уваги. Одне з них — чи може людина втратити право на відстрочку через офіційне працевлаштування, якщо водночас доглядає за тяжкохворим родичем. Що з цього приводу говорить закон і чи відповідає йому практика ТЦК та СП, аналізує юрист Хмельницької ГО «Подільська правова ліга» Руслан Малий.

25 липня 2026 року в газеті «Голос України» були офіційно опубліковані Закони України від 14 липня 2026 року № 4928-IX «Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”» та № 4929-IX «Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку проведення загальної мобілізації”». Строк дії воєнного стану та загальної мобілізації продовжено ще на 90 діб — до 31 жовтня 2026 року (05:30). Це вже двадцяте за рахунком продовження зазначених правових режимів з моменту початку повномасштабного вторгнення.

Кожне чергове продовження мобілізації актуалізує коло питань, пов’язаних як з первинним оформленням відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, так і з підтвердженням раніше набутого права на таку відстрочку. Особливої гостроти у правозастосовній практиці останнім часом набула проблема, пов’язана з відстрочками, які надаються військовозобов’язаним, що здійснюють догляд за хворими родичами.

Ми проаналізували, чи може людина втратити або не отримати відстрочку від призову, якщо доглядає за родичем і водночас офіційно працює. Також розглянули, чи відповідає закону практика ТЦК та СП.

Як закон регулює відстрочку через догляд

Військовозобовʼязані, які здійснюють постійний догляд за хворим родичем, за визначених законом умов мають право на відстрочку від призову під час мобілізації. Це передбачено пунктами 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі — Закон № 3543-XII).

Механізм реалізації цього права визначає постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі — Постанова № 560), якою, зокрема, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Додатком 5 до цього Порядку встановлено перелік документів, які військовозобовʼязані подають для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII. Таким чином, держава на нормативному рівні визначила вичерпний перелік документів, необхідних і достатніх для розгляду комісією при ТЦК та СП питання про надання відстрочки.

Для військовозобовʼязаних, які претендують на відстрочку за пунктами 9 та 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, ключовою вимогою є подання документа, що засвідчує факт здійснення догляду за особою, яка його потребує. Відповідно до Додатка 5 до Постанови № 560, таким документом на вибір заявника може бути:

1. Документ про призначення компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, що видається органом соціального захисту населення; або
2. Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, що видається органом місцевого самоврядування.

Оскільки нормативно-правовий акт передбачає альтернативні способи підтвердження факту догляду, підстав для спорів щодо цього бути не повинно. Однак практика останніх місяців демонструє протилежну тенденцію.

Що показує практика перевірки трудової зайнятості доглядальників

На сьогодні спостерігається стійка тенденція, за якою ТЦК та СП, маючи доступ до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (реєстру застрахованих осіб), вдаються до перевірки трудової зайнятості осіб, які звертаються за наданням відстрочки на підставі пунктів 9 та 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII. Якщо ТЦК та СП встановлює, що людина офіційно працює, комісія відмовляє у наданні відстрочки або скасовує вже надану відстрочку.

Підставою для такої позиції ТЦК та СП є буквальне тлумачення терміну «постійний догляд», яким оперують зазначені норми закону. Поняття постійності догляду неодноразово ставало предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень комісій з питань мобілізації. Відповідно до усталеної судової практики, постійний догляд передбачає його фактичне здійснення цілодобово, з допустимими короткочасними перервами на задоволення нагальних побутових потреб (придбання ліків, продуктів харчування, оплата житлово-комунальних послуг тощо).

На підставі такого тлумачення ТЦК та СП дійшли висновку, що поєднувати роботу на повний робочий день із постійним доглядом за родичем неможливо. Відповідно, встановлення факту працевлаштування заявника комісії розцінюють як підставу для висновку про відсутність постійного характеру догляду, а отже — про відсутність права на відстрочку.

Правова невизначеність та межі повноважень ТЦК та СП

Водночас слід зазначити, що ані Постанова № 560, ані Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не наділяють комісії при ТЦК та СП повноваженнями ставити під сумнів достовірність чи юридичну силу належно оформлених документів, що підтверджують факт здійснення догляду, якщо немає ознак їх підробки. Чинне законодавство не встановлює прямої заборони на поєднання трудової діяльності з одночасним здійсненням постійного догляду за родичем, так само як і не визначає режим робочого часу заявника як самостійну підставу для відмови в наданні відстрочки.

Відповідна судова практика на сьогодні перебуває на стадії формування, а тому однозначної відповіді на питання про правомірність дій ТЦК та СП у цій категорії справ немає. Конструкція поняття «постійний догляд», використана законодавцем, у поєднанні з нормами Постанови № 560 щодо переліку підтвердних документів, об’єктивно допускає різне тлумачення й дає підстави для аргументації як з боку заявників, так і з боку органів мобілізації.

Формально закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт. Тому на перший погляд позиція ТЦК та СП, які буквально тлумачать термін «постійний», виглядає обґрунтованою. Водночас практика цих органів не є послідовною, зокрема коли йдеться про підтвердження права на відстрочку з інших підстав, передбачених статтею 23 Закону № 3543-XII.

Зокрема, у випадку відстрочки, що надається людині, яка утримує трьох і більше дітей віком до 18 років, Додаток 5 до Постанови № 560 передбачає подання свідоцтва про народження дітей, у якому заявник записаний батьком, — незалежно від того, чи є він біологічним батьком цих дітей. У таких випадках ТЦК та СП керуються документами, що підтверджують право на відстрочку, і не вимагають додатково доводити, що людина справді утримує дітей.

Натомість у випадку відстрочки по догляду за хворим родичем комісії відступають від суто документального підходу та додатково перевіряють обставини, що не передбачено ані законом, ані Постановою № 560. Саме така непослідовна практика призводить до правової невизначеності та дедалі частіше стає предметом численних дискусій і судових спорів.

Висновки

На наше переконання, якщо Кабінет Міністрів України визначив перелік документів, достатніх для підтвердження права на відстрочку, а військовозобовʼязаний подав їх у повному обсязі, ТЦК та СП не мають підстав вимагати додаткових доказів або самостійно оцінювати обставини здійснення догляду (зокрема, режим робочого часу заявника). Їхні повноваження обмежуються перевіркою справжності поданих документів та законності їх видачі.

Натомість на практиці комісії при ТЦК та СП нерідко оцінюють, чи може людина поєднувати офіційну роботу з постійним доглядом за родичем. На нашу думку, такий підхід виходить за межі повноважень, визначених законодавством.

Вирішити цю проблему можна двома шляхами: або чітко визначити в законі, що слід розуміти під «постійним доглядом» і чи можна поєднувати його з трудовою діяльністю, або сформувати єдину судову й адміністративну практику застосування статті 23 Закону № 3543-XII.

Поки ж законодавча невизначеність зберігається, військовозобовʼязаним, які оформлюють відстрочку через догляд за хворим родичем, варто враховувати ризик додаткової перевірки з боку ТЦК та СП та бути готовими захищати своє право на відстрочку, зокрема й у судовому порядку.

Матеріал створено за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving, Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Титульне фото до статті: depositphotos.com

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.