ОГД на дитину, яка народилася після загибелі військового: як отримати частку, якщо гроші вже виплатили іншим родичам (+інфографіка)

Дата публікації: 12.10.2026

Тривалий час судова практика дозволяла стягувати частку одноразової грошової допомоги (ОГД) з Міноборони на користь дитини, яка народилася або її визнали вже після виплати грошей іншим родичам. Однак нова постанова Верховного Суду кардинально змінює підхід: держава вважає свій обовʼязок виконаним, а МОУ має право відмовити у донарахуванні. Юрист Хмельницької ГО «Подільська правова ліга» Руслан Малий пояснює, як діє новий правовий механізм, чому вимагати частку тепер доведеться у фактичних отримувачів і які ризики це створює.

Під час повномасштабної війни чимало дітей народжуються вже після загибелі батьків-військовослужбовців. Часто батьківство доводиться встановлювати в суді, і на це йдуть місяці. Тим часом Комісія Міністерства оборони України (далі — Комісія МОУ) призначає і виплачує ОГД тим членам сім’ї, які звернулися раніше: батькам загиблого, вдові, старшим дітям.

Коли законний представник дитини нарешті звертається із заявою, сума вже розподілена. МОУ відмовляє, а суди першої та апеляційної інстанцій нерідко цю відмову скасовують, спираючись на постанову Верховного Суду від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23.

Однак постанова Верховного Суду у справі № 560/12192/24 змінює цей підхід.

Суд розмежував два питання: чи має дитина право на ОГД (має) і чи можна реалізувати це право через МОУ після повної виплати (не можна).

Так, у вищезазначеній справі дитина народилася після загибелі батька, а ОГД ще до встановлення батьківства в повному обсязі виплатили батькам загиблого. Саме ця послідовність подій визначила результат справи.

Верховний Суд визнав право дитини на частку ОГД, але визнав відмову МОУ правомірною, бо держава вже виконала свій обовʼязок повністю, фактично Верховний Суд вказав:

1. Дитина — член сімʼї загиблого. Дитина, зачата за життя військовослужбовця, належить до кола осіб.
2. Судове рішення про батьківство має преюдиційне значення.
3. Право на призначення ≠ право на отримання. Перше є елементом державної гарантії, друге — це стадія її реалізації в конкретних правовідносинах.
4. П. 2 Перехідних положень Закону № 3515-IX не створює права на «донарахування». Закон діє для старих випадків лише тоді, коли ОГД не призначалася жодній із осіб. Він усуває прогалину, але не покладає на державу додаткових бюджетних зобовʼязань понад 15 млн грн за одним випадком загибелі.
5. Повноваження Комісії МОУ вичерпані. Після первинного розподілу і виплати питання частки дитини має приватноправовий характер. Тому вимога зобовʼязати МОУ призначити частку — неналежний спосіб захисту.
6. Єдиний механізм — перерозподіл. Дитина предʼявляє вимогу до фактичних отримувачів; питання вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку за абз. 13 п. 2 постанови КМУ № 168, з урахуванням принципу рівності часток (ст. 16-3 Закону № 2011-XII).

 Як розрахувати частку

Частка дитини дорівнює 15 000 000 грн, поділеним на загальну кількість осіб разом із дитиною. Кожен отримувач повертає різницю між отриманим і новою рівною часткою.

У справі № 560/12192/24 батьки загиблого отримали по 7 500 000 грн. З урахуванням дитини отримувачів троє, тож рівна частка — 5 000 000 грн. Вимога дитини — по 2 500 000 грн до кожного з них.

Питання, які Верховний Суд не дослідив, і це несе ризики невизначеності

• Правова підстава цивільного позову. Верховний Суд назвав відносини приватноправовими, але не вказав матеріально-правову кваліфікацію вимоги.
  На нашу думку, основною підставою є абз. 13 п. 2 постанови № 168 у зв'язку зі ст. 16-3 Закону № 2011-XII, а ст. 1212 ЦК України (безпідставно набуте майно) — додатковою.
• ОГД призначили, але ще не виплатили повністю. Для смертей, щодо яких діє виплата частинами, на момент звернення дитини повної виплати може ще не бути. За буквою абз. 13 п. 2 постанови № 168 приватний перерозподіл потрібен лише «після … виплати … у повному розмірі»; до цього є аргумент вимагати від МОУ перерахунку невиплачених частин. Водночас Верховний Суд акцентував на факті «первинного призначення», тож результат такого спору непередбачуваний.
• Виконуваність рішення. Отримувачі могли вже витратити кошти або переоформити придбане майно. Держава за боргом не відповідає, тож ризик неплатоспроможності відповідачів повністю лягає на дитину.
• Перебіг строків. Незрозуміло, який строк застосовуватиме цивільний суд: трирічний строк ст. 16-3 Закону № 2011-XII (від дати смерті) чи загальну позовну давність ст. 257, 261 ЦК України, у тому числі правило про порушення прав неповнолітньої особи.

Алгоритм дій для законного представника дитини

Вибір шляху залежить від одного факту: чи призначила Комісія МОУ ОГД іншим членам сімʼї і чи виплатила її повністю. Тому спочатку треба встановити стан виплати, а вже потім обирати адресата вимоги.

Алгоритм захисту права дитини на ОГД: три сценарії
Схема читається згори вниз: коли ОГД вже виплачена повністю, шлях веде до отримувачів коштів, а не до МОУ.

Тому потрібно:

1. Підтвердити обставини народження (походження) дитини якомога швидше
2. Дитина народжена протягом 10 місяців після смерті чоловіка — діє презумпція походження від подружжя (ч. 2 ст. 122 СК України).
3. Батьки не перебували в шлюбі — заява про встановлення факту батьківства (ст. 130 СК України), за потреби з молекулярно-генетичною експертизою за участю родичів загиблого.
4. Після рішення — зміни до актового запису та довідка про статус члена сім'ї загиблого (п. 5 ст. 10-1 Закону № 3551-XII).

• Повідомити про дитину ще до рішення про батьківство. Письмова заява до військової частини, ТЦК та МОУ про вагітність чи народження дитини і подану заяву до суду. Це не гарантує резервування частки, але фіксує, що Комісія МОУ й отримувачі знали про ще одного родича.
• Зʼясувати стан ОГД. Адвокатський запит (ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») до МОУ чи призначено ОГД, кому, в яких частках, скільки вже виплачено.
• Контроль строків на кожному етапі. Три роки з дати смерті для звернення за ОГД (ст. 16-3 Закону № 2011-XII, п. 2 постанови № 168) та позовна давність для цивільної вимоги (ст. 257, 261 ЦК України). Правила про продовження строків на час воєнного стану варто звіряти за чинною редакцією Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Висновки

1. Дитина, зачата за життя військовослужбовця і народжена після його смерті, має право на рівну частку ОГД нарівні з іншими членами сімʼї. Це право ВС не піддав сумніву.
2. Після призначення та повної виплати ОГД іншим отримувачам держава свій обовʼязок виконала. Комісія МОУ не має повноважень призначити дитині частку повторно, і її відмова є правомірною.
3. П. 2 Перехідних положень Закону № 3515-IX працює лише тоді, коли ОГД за цим випадком загибелі ще не призначалася нікому. Він не дає права на «донарахування» понад 15 млн грн.
4. Єдиний спосіб реалізації права дитини після повної виплати — перерозподілити уже виплачену суму за згодою отримувачів або в суді (абз. 13 п. 2 постанови КМУ № 168). Це спір цивільної юрисдикції, де відповідачами є фактичні отримувачі коштів.
5. Вирішальний чинник — час. Швидке встановлення походження дитини і заява до МОУ до первинного розподілу дають дитині частку від держави; запізнення переводить справу в позов до родичів з ризиком невиконання.
6. Відкритими залишаються матеріально-правова кваліфікація цивільної вимоги, строки для неї та доля справ, де ОГД виплачується частинами. Ці питання ще чекають на практику цивільних судів і КЦС ВС.

Матеріал створено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Титульне фото до статті: depositphotos.com

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.