facebook
Онлайн-чат
Чат-бот

Блекаут на роботі: простій, дистанційний формат і оплата праці

Дата публікації: 18.11.2026

Коли в офісі чи на виробництві зникає світло, працювати звично буває складно або й неможливо — але це не означає, що трудові правила зникають разом із напругою. У таких ситуаціях усе залежить від того, як організовано процес і чи є в людини реальна можливість виконувати свої обов’язки. Коли оголошують простій і як його оплачують? Чи можна перейти на дистанційну роботу та що робити, коли під час відключень зникає ще й інтернет? Відповіді на запитання подає юрист ГО «Північна правозахисна група» Вячеслав Пушин.

Регулярні відключення електроенергії давно перестали бути винятковою обставиною для українського бізнесу. Для одних підприємств відсутність світла означає тимчасове уповільнення роботи, для інших — повну зупинку виробничих процесів. Водночас працівники опиняються перед суто практичними запитаннями: чи зобов’язані вони приходити на роботу, якщо в офісі немає електроенергії? Чи повинен роботодавець оплачувати години вимушеного простою? Чи можна перейти на дистанційну роботу, а якщо немає інтернету — чи вважатиметься вимушена перерва порушенням трудової дисципліни?

Відповіді на ці запитання не можна зводити до простого правила «немає світла — немає роботи». Українське трудове законодавство передбачає декілька механізмів організації праці в таких умовах. І те, який саме механізм має застосовуватися, залежить від характеру роботи, причин її зупинення, можливостей роботодавця забезпечити належні умови та оформлення відповідного рішення.

Простій через відсутність електроенергії: коли виникає і як оплачується

Основним правовим механізмом у ситуації, коли підприємство не може працювати через відсутність електроенергії, є простій. Його визначення міститься у ст. 34 Кодексу законів про працю України (КЗпП): «Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами».

Таким чином, якщо через відключення електроенергії підприємство не може забезпечити функціонування обладнання, роботу касових апаратів, комп’ютерної техніки чи інших необхідних засобів виробництва, а виконання працівниками своїх обов’язків стає неможливим, роботодавець має підстави оголосити простій.

Саме таку позицію висловлює Державна служба України з питань праці. У роз’ясненні від 28 жовтня 2026 року Держпраці підтвердила, що роботодавець може оголосити простій на період відключення електроенергії, якщо через відсутність електропостачання неможливо організувати роботу, а працівники не можуть виконувати свої трудові обов’язки.

Водночас сам факт відключення світла ще не означає автоматичного виникнення простою. Наприклад, якщо підприємство має генератор, акумуляторні системи або інші резервні джерела живлення, які дають змогу продовжувати роботу, підстав для зупинення трудового процесу може не бути. Так само відсутність електроенергії не перешкоджає виконанню обов’язків, які не залежать від електропостачання.

Для належного оформлення простою роботодавцю доцільно зафіксувати обставини його виникнення відповідним актом, а потім видати наказ. У наказі варто визначити причину простою, дату та час його початку, перелік працівників або структурних підрозділів, яких він стосується, порядок перебування працівників і умови оплати. Якщо точну дату завершення передбачити неможливо, можна пов’язати закінчення простою з відновленням електропостачання або іншою подією, що стосується виробничого процесу.

Особливе значення має оплата такого періоду. За ч. 1 ст. 113 КЗпП, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Отже, якщо працівник не має можливості працювати через відключення електроенергії, яке від нього не залежить, роботодавець не може просто не нараховувати йому заробітну плату. Законодавча гарантія становить щонайменше дві третини тарифної ставки або посадового окладу, а колективним договором можуть бути передбачені й більш сприятливі умови оплати.

Водночас не слід плутати звичайний простій із ситуацією, коли виникла небезпечна для життя чи здоров’я працівника виробнича ситуація. КЗпП передбачає, що в такому випадку, якщо небезпека виникла не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Це важлива відмінність, зокрема для підприємств, де відсутність електроенергії створює додаткові ризики для безпечного виконання роботи.

Чи можна працювати дистанційно під час відключень

Інший варіант організації трудового процесу — дистанційна робота. Вона особливо актуальна для офісних працівників, юристів, бухгалтерів, фахівців з документообігу, операторів та інших спеціалістів, чиї обов’язки не потребують постійної присутності на території роботодавця.

Ст. 60-2 КЗпП визначає дистанційну роботу як форму організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, у будь-якому місці за власним вибором та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Тобто відсутність електроенергії в офісі не обов’язково означає, що підприємство повинно зупинити роботу. Якщо працівник має можливість виконувати свої обов’язки з дому або іншого місця, сторони можуть організувати дистанційний формат.

Загальне правило передбачає оформлення дистанційної роботи письмовим трудовим договором. Однак законодавець установив виняток: у разі загрози збройної агресії або виникнення надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець може запровадити дистанційну роботу наказом або розпорядженням без обов’язкового укладення окремого письмового договору. Працівника необхідно ознайомити з таким наказом протягом двох днів із дня його прийняття, але до моменту запровадження дистанційної роботи.

При цьому дистанційна робота не означає, що працівник повинен самостійно нести всі витрати на організацію робочого процесу. Стаття 60-2 КЗпП покладає на роботодавця обов’язок забезпечити працівника необхідним обладнанням, програмно-технічними засобами та засобами захисту інформації, якщо інше належним чином не врегульовано договором. Якщо працівник використовує власну техніку, порядок компенсації відповідних витрат також має бути визначений сторонами.

Важливо й те, що дистанційна робота не скасовує права на відпочинок. Закон гарантує працівникові період вільного часу – період відключення, протягом якого він може припинити інформаційно-телекомунікаційний зв’язок із роботодавцем. Це не вважається порушенням трудової дисципліни.

Що робити, якщо під час дистанційної роботи зникли світло та інтернет

Окрема проблема виникає тоді, коли працівник уже переведений на дистанційну роботу, але через аварійне відключення електроенергії або відсутність інтернету не може виконувати свої обов’язки. Чи може роботодавець у такому випадку оголосити прогул або застосувати дисциплінарне стягнення?

Міністерство економіки України у своїх роз’ясненнях щодо трудових відносин в умовах воєнного стану звернуло увагу на цю проблему. Позиція відомства полягає в тому, що неможливість виконання дистанційної роботи через відсутність електроенергії або інтернету, на думку міністерства, не може розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Це цілком логічний підхід: працівник не повинен відповідати за обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання його трудових обов’язків і не залежать від його волі.

Водночас працівникові не варто просто зникати зі зв’язку. Доцільно якнайшвидше повідомити керівника про відсутність електропостачання чи інтернету, зазначити орієнтовну тривалість перебоїв, якщо вона відома, та погодити подальші дії. Бажано робити це способом, який дає змогу підтвердити факт повідомлення: електронною поштою, повідомленням у робочому месенджері або іншим доступним каналом.

Роботодавцю, зі свого боку, варто заздалегідь визначити порядок повідомлення про такі обставини, альтернативні канали зв’язку та правила обліку робочого часу. Якщо виконання роботи фактично неможливе, необхідно належним чином визначити правовий режим відповідного періоду, а не автоматично трактувати його як відсутність працівника без поважних причин.

Чи має працівник право не виходити на роботу, якщо немає світла

Потрібна консультація?
Онлайн-чат

Ви можете отримати індивідуальну консультацію через онлайн-чат Мережі правового розвитку. Чат працює щодня з 10:00 до 16:00.

Поставити питання
Чат-бот

Отримайте поглиблену консультацію через чатбот LawLink із таких питань: Аліменти, Сімейні питання, Оренда землі, Компенсація за знищене майно, Спадкові питання, Захист прав ВПО

Перейти до LawLink

0 800 331 113 з 10:00 до 17:00, безкоштовно по Україні

Це може стати проблемним питанням, оскільки працівники нерідко вважають, що відсутність електроенергії автоматично звільняє їх від обов’язку з'являтися на робочому місці. Проте законодавство не встановлює такого загального правила.

Якщо роботодавець не оголосив простій, не запровадив дистанційну роботу та не змінив режим роботи, працівник за загальним правилом повинен дотримуватися встановленого графіка. Саме по собі відключення електроенергії не є автоматичною підставою для самостійного рішення не виходити на роботу.

Однак необхідно розрізняти дві ситуації.

Перша – коли відсутність електроенергії не перешкоджає роботі. Наприклад, підприємство має резервне живлення або працівник може виконувати свої обов’язки без використання електрообладнання. У такому випадку обов’язок з’явитися на роботу зберігається без застережень.

Друга – коли відсутність електроенергії фактично унеможливлює виконання роботи або створює небезпечні умови. Наприклад, зупинилося виробниче обладнання, відсутнє освітлення, не працюють системи вентиляції чи інші засоби, необхідні для безпечної діяльності.

У такій ситуації слід враховувати ст. 153 КЗпП, відповідно до якої забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця. Крім того, ст. 113 КЗпП передбачає збереження середнього заробітку за час простою, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або людей, які його оточують, і така ситуація виникла не з вини працівника.

Отже, роботодавець не може вимагати продовження роботи в умовах, які створюють реальну загрозу життю чи здоров’ю. Але працівникові варто не обмежуватися самовільною відсутністю, а негайно повідомити керівника про небезпечні обставини та зафіксувати їх. Право на безпечні умови праці не слід ототожнювати з безумовним правом не з’являтися на робочому місці через кожне планове відключення.

Окремо варто враховувати ситуації, коли працівник фізично не може дістатися до роботи через транспортні перебої, небезпечну ситуацію в населеному пункті або інші об’єктивні перешкоди. Про такі обставини потрібно повідомити роботодавця та, за можливості, підтвердити документально. Їх оцінка залежатиме від конкретних фактів, а не лише від самого посилання на відключення електроенергії.

Які альтернативи має роботодавець, окрім простою

Оголошення простою – не єдиний спосіб врегулювання ситуації. Законодавство дозволяє роботодавцю використовувати й інші механізми, якщо вони відповідають характеру роботи та оформлені належним чином.

Зокрема, можна запровадити гнучкий режим робочого часу відповідно до ст. 60 КЗпП. Наприклад, якщо електроенергія за графіком відсутня вранці, працівник може розпочинати роботу пізніше та завершувати її після відновлення електропостачання. Також можна погодити інший розподіл робочого часу, щоб максимально ефективно використати години, коли підприємство забезпечене електроенергією.

Ще один варіант — встановлення неповного робочого дня або робочого тижня за правилами ст. 56 КЗпП. У такому разі оплата здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Проте це не означає, що роботодавець може просто оголосити працівникам про зменшення зарплати через відключення світла. Зміна умов праці повинна відбуватися відповідно до законодавства.

Можливим варіантом є також надання відпустки. Щорічна оплачувана відпустка надається за погодженим графіком та відповідно до встановленого порядку. Відпустка без збереження заробітної плати за загальним правилом надається за бажанням працівника та за згодою роботодавця, крім випадків, коли закон зобов’язує роботодавця надати її. Водночас примушувати працівника оформлювати відпустку за власний рахунок лише для того, щоб уникнути оплати простою, неправомірно.

В період воєнного стану з’явилися новий вид обов’язкової неоплачуваної відпустки, право на яку мають внутрішньо переміщені особи та працівники, які виїхали за кордон, тривалістю 90 календарних днів. Під час воєнного стану є можливість також надавати працівникам необов’язкову неоплачувану відпустку без граничного терміну її тривалості (хоч до закінчення воєнного стану, хоч частками). Водночас роботодавці отримали право відмовити працівнику навіть у обов’язковій неоплачуваній відпустці, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного замовлення. Виключенням з цього правила є відпустки у зв’язку вагітністю та пологами і відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Це визначено Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Важливо також не плутати простій із призупиненням дії трудового договору. Це різні правові механізми. Призупинення за ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» застосовується тоді, коли внаслідок збройної агресії роботодавець не може забезпечити роботою працівника та працівник фактично не може виконувати свою роботу. Така ситуація має існувати об’єктивно (наприклад, зруйновані засоби виробництва, немає можливостей працювати дистанційно тощо). Звичайне планове відключення електроенергії саме по собі не є достатньою підставою для такого рішення.

Що слід враховувати працівникам та роботодавцям

Позиція з цього питання з боку державних органів і правників загалом зводиться до того, що технічні перебої не повинні автоматично перекладати фінансові та організаційні наслідки на працівника. Якщо через відсутність електроенергії працівник не може виконувати роботу не зі своєї вини, такий період має оплачуватися відповідно до ст. 113 КЗпП. Серед можливих рішень для роботодавця є  забезпечення працівників генераторами, акумуляторами та іншими засобами автономного живлення.

Водночас Державна служба з питань праці окремо наголошує: якщо під час оголошеного простою працівник продовжує виконувати свої трудові обов’язки, зокрема дистанційно, це вже є роботою, яка повинна оплачуватися відповідно до встановлених умов оплати праці. Роботодавець не може одночасно вимагати виконання посадових обов’язків і оформлювати цей самий час як простій.

Отже, працівникам варто пам’ятати декілька принципових правил:

- відсутність світла не означає автоматичного звільнення від виходу на роботу;

- простій не з вини працівника підлягає оплаті;

- дистанційна робота повинна бути належним чином організована;

- неможливість працювати через відсутність електроенергії чи інтернету сама по собі не повинна ставати підставою для дисциплінарного покарання.

Роботодавцям, відповідно, слід заздалегідь визначати порядок дій під час відключень, забезпечувати безпечні умови праці, належно оформлювати простій або дистанційну роботу та не перекладати господарські ризики підприємства на найманих працівників.

Відключення електроенергії зараз — об’єктивна проблема, яка може впливати на діяльність будь-якого підприємства. Проте вона не скасовує трудового законодавства. Навіть в умовах воєнного стану працівник зберігає право на оплату праці, безпечні умови роботи та захист від необґрунтованих дисциплінарних стягнень, а роботодавець має достатньо законних інструментів, щоб організувати роботу підприємства без порушення цих гарантій.

Матеріал створено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».






НАШУ РОБОТУ СВОЇМ ВНЕСКОМ

Будьте в курсі кожної новини та події – підпишіться на наш Telegram-канал: https://t.me/LegalDevelopmentNetwork

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Коментарі

Знайшли своє рiшення? Допоможiть iншим!

Надрукуйте постер

Роздрукуйте та розмiстiть на дошцi оголошень у своєму под’їздi постер Мережi

Станьте волонтером

Станьте волонтером та допомогайте знаходити рiшення проблем iншим

Потрiбна консультацiя?

0 800 331 113

з 10:00 до 17:00, безкоштовно по Україні

Онлайн-чат

Поставте питання, i один з експертiв Мережi надасть вiдповiдь.
Графік роботи чату: з 10:00 до 16:00 щодня.

Чат-бот

Поставте питання через LawLink Bot в будь-який зручний спосіб. LawLink Bot — це розумний та цифровий юридичний помічник, якого створила Мережа правового розвитку.

connect

Наші ініціативи

Мережа правового розвитку реалізує комплексні проєкти, спрямовані на посилення прав людини, розвиток спроможних громад та розбудову сталих інструментів доступу до правової допомоги. Ми працюємо на перетині адвокації, правопросвіти, локальної координації гуманітарного реагування

support

Підтримати

Ми робимо правову допомогу доступною. Ми посилюємо спроможність громад та допомагаємо їм розвиватися. Підтримайте нас у цій роботі.

Повідомити про помилку

×