Батько через суд заборонив вивозити дитину в зону АТО

Дата публікації: 02.10.2018

Автор: Олена Орлова/Мережа правового розвитку

Мати в судовому порядку домоглася дозволу на вивезення дитини без згоди та супроводу батька у зону АТО і навіть на тимчасово окуповані території України. Тато був категорично проти таких «мандрів» сина. За допомоги юристів Скадовського офісу Мережі правового розвитку він добився заборони на вивезення – цього разу суд врахував інтереси саме дитини.

До юристів Офісу при громадській організації «Скадовщина – мій рідний край» за юридичною порадою звернувся житель Херсонщини Дмитро Василенко*. Розповів, що його колишня дружина ще минулого року (13.09.2017) подала на нього позов до Скадовського районного суду. У  позові вона просила надати їй дозвіл на тимчасові неодноразові поїздки за межі України, а саме в зону проведення АТО разом із їхньою спільною дитиною. Тобто, суд дозволив, щоб син виїздив разом із матір’ю, без згоди та супроводу батька. Як виходило з позовної заяви, жінка збиралася вивезти дитину не лише в зону АТО, а  й на тимчасово окуповану територію. Сергій був категорично проти таких «мандрів» дитини в небезпечну місцину і мав на це свої аргументи. Тому бажав скасувати попереднє рішення суду.

• Справа була непростою, оскільки зазвичай такі дозволи суди надають, враховуючи при цьому інтереси не тільки відповідача як батька, а й матері теж, – коментує юрист Офісу Сергій Кеба, який взявся за особистий супровід справи в суді.

Юрист зібрав відповідну доказову базу, написав відзив на позовну заяву, яку екс-дружина пана Дмитра та її адвокат уточнювали. Однак під час суду ні позивачка, ні її представник не змогли спростувати доводів відповідача, тобто батька дитини та юриста Скадовського Офісу. Відтак суд врахував інтереси саме дитини і прийняв рішення: відмовити в задоволені позову матері.

Окрім цього суд, дослідивши матеріали справи, постановив, що позов задоволенню не підлягає і надав наступні підстави:

1. Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
2. Згідно з ч.7 ст.7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою.
3. Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.89, яка набрала чинності для України 27.09.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
4. Відповідно до ст.141 Сімейного Кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст.153 СК).
5. Згідно зі ст.157 Сімейного Кодексу України, питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
6. Відповідно до ч.3 ст.313 Цивільного Кодексу України, фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
7. Згідно із ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду. Пунктом 3 правил передбачено виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
   Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску (пп.1 п.4 правил).
   Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Посилання на рішення суду в Єдиному держреєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/Review/75294031

Персональні дані змінено з етичних міркувань.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.