Скрутне матеріальне становище – підстава звільнити позивача від сплати судового збору

Дата публікації: 08.10.2018

Автор: Білозерський центр регіонального розвитку

Жіінка хотіла розірвати шлюб через суд, але через скрутне фінансове становище не могла сплатити судовий збір. Юрист Білозерського офісу Мережі правового розвитку В’ячеслав Лях підготував процесуальні документи та склав клопотання до суду з проханням звільнити позивачку від цієї сплати. Зазначена у документі правова база стане в нагоді юристам, які стикаються з подібними випадками у своїй практиці.

Співробітників Офісу при громадській організації «Білозерський центр регіонального розвитку» жителька Білозерки попросила підготувати процесуальні документи для звернення до суду щодо розірвання шлюбу.

При цьому жінка повідомила, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, відтак не має змоги спалити судовий збір (зараз ця сума становить 704 грн 80 коп). Юрист офісу В’ячеслав Лях проконсультував жінку і повідомив, що вона може скористуватися своїм правом та підготувати додаткове клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Юрист склав клопотання, обґрунтувавши позицію позивачки. Варто зазначити, що її скрутне матеріальне становище підтверджували довідки з фіскальної служби.
Також у клопотанні В’ячеслав Лях відмітив, що ч. 3 ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити її від сплати судового збору.
Також відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, судові витрати – передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв’язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати – це витрати держави, які вона несе у зв’язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв’язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов’язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” (далі — Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Зрештою, користуючись вищезазначеними нормами, вказаними у клопотанні юриста, суд звільнив позивачку від сплати судового збору – і вона успішно скористувалася своїм правом на судовий захист.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.