Аліменти на студента: про стягнення виплат на утримання повнолітньої дитини

Дата публікації: 24.01.2019

Дитина досягла повноліття і продовжує навчатися. Навіть якщо батьки розлучені, утримувати свого сина чи доньку до 23-х років зобов’язані обидва. Інші подробиці щодо порядку стягнення аліментів у подібних ситуаціях – у консультації юристки Слов’янського офісу Мережі правового розвитку Лілії Олексенко.

Пані Тетяна зі Слов’янська звернулася до Офісу при громадській організації «Агенція демократичного розвитку Донбасу» з питанням щодо отримання аліментів на повнолітнього сина. Пояснила, що з чоловіком вони розлучилися сім років тому, мають повнолітнього сина (19 років), який навчається на першому курсі університету за денною формою навчання. Зараз Тетяна сама матеріально забезпечує хлопця: колишній чоловік є працездатним, однак добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Відтак жінка цікавилася, чи має вона право примусово стягнути з колишнього чоловіка аліменти.

Юристка роз’яснила:

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу (СК) України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23-х років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст. 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу (заробітку) або в твердій грошовій сумі.
Відповідно до 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

• стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
• стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
  наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
• наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
• доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів недоведено джерело походження коштів;
• інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Пленум Верховного Суду України у п. 20 Постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз’яснив, що обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів:
– досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
– продовження ними навчання;
– потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі, наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Отримавши консультацію, жінка має за бажання зібрати необхідні документи та звернутися до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. На всіх цих етапах юристи Офісу готові надати їй безоплатну правову допомогу.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.