Свідок у кримінальному провадженні: права, обов’язки та відповідальність

Дата публікації: 11.09.2019

Наступна консультація підготована по гарячих слідах. До Кам’янець-Подільського офісу Мережі правового розвитку 6 вересня телефоном звернувся стурбований чоловік, якого залучили в якості свідка у кримінальному провадженні. Він не знав своїх прав і переймався, як поводитися, якщо викличуть до поліції. Консультацію щодо прав, обов’язків та відповідальності свідка у кримінальному провадженні підготувала юристка Офісу при громадській організації Асоціація юристів м. Кам’янець-Подільського Богдана Яворницька.

В наш час, коли мають місце неодноразові порушення законодавства, кожен може опинитися в ролі порушника, потерпілого чи свідка, тому необхідно знати свої права та обов’язки.

Так сталося і з мешканцем одного із сіл Кам’янець-Подільського району паном Дмитром*. Юристам Офісу він розповів, що в їхньому селі сталася крадіжка, і його як сусіда потерпілих правоохоронці залучили в якості свідка, аби з’ясувати обставини скоєння злочину. Дмитро надав свідчення про те, що знав. Проте чоловік був стурбований, чи його й надалі викликатимуть на допити; якщо так, то яким чином; а також хотів знати, які він має права та обов’язки як свідок у кримінальному провадженні.

Юристка роз’яснила:

Свідок – це фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (ч. 1 ст. 65 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України).

Будь-який громадянин України, якщо він став свідком події, що розслідується, незалежно від його положення може бути допитаний як свідок, крім випадків встановлених законом. Вік свідка кримінальним процесуальним законодавством не обмежений.

Виклик до слідчого, прокурора, іншого правоохоронного органу передує направлення письмового повідомлення, яке може бути оформлене в двох формах:

Повідомлення – процесуальна дія за допомогою якої слідчий або інший правоохоронний орган повідомляє свідка про дату, час та місце проведення допиту (направляється, якщо участь свідка не є обов’язковою) – ст. 111 КПК.

Повістка – надсилається поштою, іншим засобом зв’язку, викликом по телефону або телеграмою, якщо участь свідка є обов’язковою – ч. 1,2 ст. 135 КПК.

За загальним правилом свідок має отримати повістку не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов’язаний прибути за викликом.

У повістці про виклик зазначається:

1) прізвище та посада слідчого, прокурора, який здійснює виклик;

2) найменування та адреса установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку;

3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;

4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;

5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;

6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;

7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;

8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження;

9) передбачені Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення;

10) підпис слідчого, прокурора, який здійснив виклик. (ст.137 КПК України).

Якщо особа не з’явилась за викликом до слідчого, прокурора, іншого правоохоронного органу, до неї може бути застосовано декілька видів впливу:

• накладення грошового стягнення у розмірі від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
• привід на підставі ухвали суду, в разі якщо особа злісно ухиляється від явки до слідчого/прокурора, іншого правоохоронного органу, який полягає у примусовому супроводженні особи до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

Права та обов’язки свідка

Стаття 66 КПК України передбачає, що свідок має право:

• знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;
• користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката;
• відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 КПК України не підлягають розголошенню;
• давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;
• користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;
• на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;
• ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноруч робити такі доповнення і зауваження;
• заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
• заявляти відвід перекладачу.

Водночас свідок зобов’язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;

3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Проведення допиту

Під час допиту кожен свідок допитується окремо, без присутності інших свідків. Проведення допиту, як і інших слідчих (розшукових) дій, у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Згідно з КПК України, допит не може продовжуватися без перерви понад 2 години, а в цілому – понад 8 годин на день. У разі допиту свідок попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань.

Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона в законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Особа, яку допитують, має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті. За бажанням допитуваної особи, вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

Юристка Офісу також додала: згідно ст. 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. А також кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (ст.59 Конституції України).

*Ім’я змінено з етичних міркувань.

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.