Дитина хоче відмовитися від батька: що говорить закон

Дата публікації: 25.10.2019

На прикладі з практики Вижницького Офісу Мережі правового розвитку юристка Валентина Ткач роз’яснює всі нюанси у випадку, якщо дитина хоче відмовитися від одного з батьків, що фактично є позбавленням батьківських прав. Хто має право звертатися до суду, які підстави та докази мають бути для цієї процедури, та які проблеми можуть спіткати позивачів.

До Офісу при Чернівецькій обласній громадській організації «Комітет виборців України» звернулася пані Оксана зі Сторожинецького району Чернівецької області. Розповіла, що виховує доньку Вікторію, якій ось-ось виповниться 18 років. Дівчина скоро ступить на шлях дорослого самостійного життя. Мати переконана, що Вікторія – дитина розумна, добра, багато вчиться і працює над собою, в майбутньому на неї чекають хороші перспективи. Оксана виховала доньку самотужки – батько дитини не спілкувався з дитиною протягом усіх цих років, навіть на День народження не дзвонив. Дівчина болісно переживає цю ситуацію, має на батька сильну образу, тому хоче від нього офіційно відмовитися.
Юристка Валентина Ткач уважно вислухала пані Оксану і роз’яснила наступне.

Хто має право звернутися до суду

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України (СКУ) мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14-ти років.

Підстави позбавлення батьківських прав
Права позбавлення батьківських прав передбачені ст. 164 СКУ.

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

4. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
5. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.
6. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Проблеми, з якими стикаються позивачі

Виходячи з вищенаведеного, потрібно звернутися до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав. Якщо по суті, то суд може сказати: «Це звісно погано, але цього недостатньо».
Для позбавлення особи батьківських прав на підставі пункту 2 ст. 164 СК України у справі повинні бути інші докази, окрім документів, які підтверджують заборгованість зі сплати аліментів. При цьому сам по собі факт такої несплати, нехай і систематичної, не є злісним ухиленням від участі у вихованні дитини.
У реальному житті все може бути так, як зазначила позивачка у позові, тобто з часу розірвання шлюбу батько доньку не відвідує, її життям і здоров’ям не цікавиться, жодної участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не бере, перешкоджає у можливості виїзду з дитиною на лікування та відпочинок. Проте це бездоказово, і в цьому є проблема.
Описуючи, якими можуть бути докази для позбавлення батьківських прав особи, суд посилається на Постанову Пленуму ВСУ від 30 березня 2007р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зокрема на п.16: «ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками».

P.S. Офіси Мережі правового розвитку створені та працюють за підтримки  програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного Фонду «Відродження».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.