Подружжя розлучилося: як через суд визнати право власності на частину спільного майна

Дата публікації: 09.10.2020

Пан Микола з села Банів Чернівецької області розлучився два роки тому. Після розірвання шлюбу у подружжя залишився будинок, який вони зводили разом. Пан Микола хотів було мирно поділити спільне майно, але колишня дружина не погоджується укладати договір про визначення часток нерухомості. Тому з питанням, чи може він у судовому порядку визнати своє право власності на половину дому, чоловік звернувся до Вижницького офісу Мережі правового розвитку. Роз’яснення подає Валентина Ткач –  юристка Офісу при Чернівецькій обласній організацій Комітету виборців України.

Так, звичайно, з даною позовною заявою екс-чоловік може звернутися до суду або за згоди екс-дружини – до нотаріуса, щоб укласти договір про визначення часток.
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за №20 від 22.12.1995 року, частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

В інформаціному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 зазначено, що «…зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Верховний Суд України 04 квітня 2011 року при розгляді справи № 3-18гс11 ухвалив постанову в якій зробив такий правовий висновок: «Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними».
Те ж саме розтлумачено і в пункті 37 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5.

Тому, якщо титульним власником спільного майна є лише один співвласник (наприклад, лише на ім’я одного із подружжя у шлюбі придбано та зареєстровано земельну ділянку, житловий будинок чи автомобіль), а право власності іншого співвласника майна не підтверджене документально, або навіть не визнається чи заперечується, то на підставі норм ст.392 Цивільного кодексу України та приведеної вище правової позиції Верховного Суду України, зацікавлена особа (співвласник, право власності якого не підтверджене документально) може в судовому порядку захистити своє суб’єктивно непідтверджене, невизнане, порушене чи оспорене право власності на частку в спільному майні, оскільки за певних причин (наприклад, відсутності на це згоди титульного власника) договір про визначення часток в нотаріальному порядку не завжди може бути укладений.

Будьте в курсі кожної новини та події — підпишіться на наш Telegram-канал: https://t.me/LegalDevelopmentNetwork

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.