Наслідки війни та економічні проблеми: про які фактори небезпеки говорять жителі Коломийської, Турбівської та Шевченківської громад

Дата публікації: 05.09.2024

Авторка: Юлія Білик, комунікаційна менеджерка МПР

У результаті опитування жителів трьох громад-учасниць проєкту «Відчуття безпеки, соціальна згуртованість та діалогові практики: пошук оптимальних інструментів на рівні громад», що впроваджується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу, вдалося виділити сфери безпеки, які найбільше впливають на життя окремої людини та на функціонування спільноти в цілому. Розповідаємо, які фактори небезпеки є типовими для жителів Коломийської громади Івано-Франківської області, Турбівської — Вінницької області та Шевченківської — Миколаївської області, а також — які фактори є особливими, залежно від регіонального контексту.

Ключові фактори небезпеки Коломийської громади

Коломийська громада Івано-Франківської області є міською, більшою за інші дві громади за кількістю населення (70 644), до неї входить місто Коломия та 10 навколишніх сіл. Після повномасштабного вторгнення у громаді знайшли прихисток внутрішньо-переміщені особи з окупованих та прифронтових областей.

Місцева команда провела 305 інтерв’ю у Коломиї та вісьмох селах. 245 опитаних — мешканці міста, 60 — жителі сіл. 

«Загалом 72% мешканців Коломийської громади почуваються безпечно у повсякденному житті і лише 28% ні. При цьому відсоток людей, які відчувають в повсякденному житті тривогу набагато більший — 35% мешканців тривожаться постійно і ще 31% — періодично», — розповідає спеціаліст зі збору та аналізу даних проєкту, представник ГО «Трикутник» Михайло Данищук.

Майже половина, 45,5%, респондентів повідомили, що планують своє життя не більше, ніж тиждень. Серед чинників, що найбільше послаблюють відчуття безпеки, респонденти назвали воєнні (78%), економічні проблеми (38%), відключення світла (36%), мобілізаційні заходи (29%). 

Найбільш занепокоєними та безпорадними мешканці Коломийської громади почуваються щодо свого матеріального становища: підвищення цін, інфляція, нестача коштів на потреби родини, страх втратити роботу, зниження рівня зарплат або їхня затримка, припинення виплат від держави, нестабільність заробітку.

«У випадку втрати домогосподарством будь-яких джерел доходу в 44% опитаних мешканців заощаджень вистачить лише на місяць, а у 8% заощаджень взагалі немає, що знову ж таки свідчить про дуже складну економічну ситуацію і пов’язані з цим переживання людей», — підкреслює Михайло Данищук.

За словами Михайла Данищука відкриттям дослідження для нього стало те, наскільки часто мешканці згадували про напругу та непорозуміння між людьми з різними політичними поглядами, а також між місцевими і внутрішньо переміщеними особами. Про наявність напруги між окремими групами людей у громаді зазначають 88% респондентів.

«І друге, що мене здивувало, це настільки великі фінансові труднощі. Відповідаючи на будь-яке запитання, жителі прив’язуватися до того, що саме фінансові негаразди не дають їм почуватися безпечно: чи йшлося про здоров’я, чи про стан помешкання, чи про освіту дітей. Є такий вислів: прийшла війна — доведеться долар витягати зі сховку. Як бачимо, це не відповідає дійсності, люди не мають заощаджень і можуть планувати своє життя максимум на тиждень вперед», — наголошує Михайло Данищук.

Ключові фактори небезпеки Турбівської громади

Турбівська селищна громада Вінницької області, до якої входить селище Турбів та 21 село, репрезентує центр України. Кількість населення становить близько 18 000 осіб. Левовою часткою економіки громади є сільське господарство, яке через війну та мобілізацію чоловіків переживає нестачу робітників. Громада, як і Коломийська, прийняла внутрішньо-переміщених осіб, для яких прагне створити комфортні умови для життєдіяльності.

У Турбівській громаді локальна команда інтерв’юерів опитала 301 респондента у селищі Турбів та у всіх старостинських округах (18 сіл). Згідно з результатами дослідження основними чинниками, які впливають на відчуття безпеки жителів Турбівської громади після 24 лютого 2022 року, є мобілізація чоловіків, поява переселенців з інших регіонів України, яка на сьогодні вже майже непомітна (серед опитаних внутрішньо переміщені особи склали лише 2%), атаки ворожих шахедів та їхнє збиття безпосередньо над будинками мешканців.

61% опитаних мешканців Турбівської громади відповіли, що почувається загалом безпечно у повсякденному житті.

Щонайменше половина мешканців непокоїться щодо убезпечення життя та здоров’я та збереження майна і заощаджень. Понад 40% тривожаться щодо стабільності джерел існування, підтримання помешкання у придатному для проживання стані, підтримання та відновлення здоров’я, наявності коштів для забезпечення потреб родини.

Коли інтерв’юери запитували респондентів про горизонт їхнього планування життя, де серед варіантів відповіді найменшим терміном був термін до тижня, опитувані цікавилися, чи можна обрати коротший термін, кажучи, що їм «складно планувати навіть на один день». 60% респондентів зараз відкладають планування або втілення важливих планів у життя через високий рівень невизначеності.

«Питання, які найбільше непокоять жителів Турбівської громади і послаблюють відчуття безпеки, — це війна, мобілізація, відключення світла, як її наслідки, та економічні проблеми. Дуже часто жителі скаржаться на нестачу коштів, на обмеженість матеріальних засобів», — наголошує Михайло Бардин.

Занепокоєння мешканців громади фінансовим становищем пояснюється тим, що відповідно до даних дослідження, у ситуації втрати домогосподарством будь-яких джерел доходу 34% мешканців вистачить заощаджень лише на місяць, а у 13% їх немає взагалі.

Ключові фактори небезпеки Шевченківської громади

Шевченківська сільська громада Миколаївської області знаходиться поряд із автошляхом «Одеса-Мелітополь», неподалік від Херсона. Окремі населені пункти громади (всього у громаді — 21 село та селище) впродовж перших дев’яти місяців після лютого 2022 року перебували у російській окупації. Станом на 2024 рік лише в одному селі Шевченкове внаслідок обстрілів пошкоджено близько 45% будівель та зруйновано 540 домогосподарств. Багато людей покинули громаду, але приїхали інші — вимушені переселенці з більш небезпечних населених пунктів, зокрема Херсонської області.

Демографічний стан Шевченківської громади суттєво змінився через війну. У період окупації та близькості до зони активних бойових дій мешканці сіл активно виїздили з громади. На час опитування майже 80% жителів уже повернулися у свої домівки. Крім того, громада поповнилася внутрішньо переміщеними особами. Скоротилася кількість молодих людей, а також чоловіків. Останнє пов’язане з процесами мобілізації та працевлаштуванням чоловіків поза громадою. Відповідно, серед опитаних чоловіки становили меншість — 35%.

Локальна команда провела 300 вуличних інтерв’ю у центральному селі громади Шевченкове та інших 12 селах. Згідно з результатами дослідження, лише 37% мешканців громади почуваються загалом безпечно у повсякденному житті. Більшість — 63% — не почувається у безпеці. 28% респондентів відповіли, що постійно тривожаться, ще 46% — періодично.

Аналогічно з Турбівською громадою, мешканці Шевченківської зазначали, що обрали б горизонт планування свого життя на період «тут і зараз», якби був такий варіант відповіді.

«Безумовно, на відповіді вплинув і час проведення опитування. Наприклад, в одному з населених пунктів ми опитували людей після удару ворожої авіації. В іншому селі опитування проводилось під час пожежі, яка впритул підійшла до господарських споруд», — пригадує експертка локальної команди Ірина Шаптала.

Більше ніж на рік своє життя планує 1% респондентів. 83% опитаних відкладають планування і втілення важливих планів у життя через високий рівень невизначеності. Чинниками, які найбільше впливають на відчуття безпеки, є воєнні дії (96%), відключення світла (56%), мобілізаційна заходи (46%), економічні проблеми (36%).

Жителі тривожаться про своє життя та здоров’я, про збереження майна та заощаджень (83 і 70% відповідно). 

«Це не дивно, адже деякі села громади знаходилися впритул до лінії фронту, — зауважує Ірина Шаптала. — Серед населених пунктів, в яких ми опитували мешканців, були такі, де пошкоджений кожен житловий будинок».

Респонденти також вказали, що у них суттєве занепокоєння викликає загроза їхньому фінансовому становищу: втратити роботу або державні виплати, неможливість працювати, оскільки території ще не розміновані, а пошкоджені підприємства не відновлені, нестача коштів на забезпечення потреб родини.

«Люди бояться ризиків втратити життя чи здоров’я через черговий приліт. Мешканці деокупованих сіл бояться, що можуть знову потрапити в окупацію. Тобто більшість занепокоєнь пов’язані саме з воєнними діями або нестабільним фінансовим становищем, яке також зумовлене воєнними діями», — підкреслює експертка місцевої команди Ірина Шаптала.

Серед проблемних тем — доступ до лікування, особливо у віддалених селах із поганим дорожнім покриттям, доступ до повноцінної освіти, адже багато навчальних закладів пошкоджені, на території шкіл відсутні укриття, які відповідають вимогам.

«Особливим фактором небезпеки для нашої громади став доступ до інформації. Він вийшов на першу позицію з-поміж тих, на які, як зазначили респонденти, вони не можуть впливати», — наголошує Ірина Шаптала.

Позитивним сигналом для Шевченківської громади Ірина Шаптала вважає факт, що 64% мешканців повідомили про свою здатність впливати на те, що відбувається в їхньому житті, бо вони вже загартовані подіями 2022 і 2023 років.

76% опитаних відчувають, що самі або за допомогою інших людей здатні впоратися з більшістю складних ситуацій, які можуть із ними трапитися.

«Люди, які бачили війну не по телевізору, а бачили її зсередини, дізнаються про свої внутрішні можливості: психічні, моральні, фізичні. Вони дійсно по-іншому оцінюють життя і своє місце в цьому житті, — доповнює голова Шевченківської громади Олег Пилипенко, який протягом трьох місяців перебував у російському полоні після того, як натрапили на розвідувальну групу ворожих десантників. — Я зсередини знаю, що таке бути у російських катівнях, в одиночній камері, коли тобі ламають ребра, завдають інших тілесних ушкоджень. Але, не дивлячись на це все, ми залишаємося тут, на місці, відновлюємо громаду, робимо так, щоб ті люди, які тут жили, всі повернулися, щоб ми були комфортною громадою для людей».

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.