Один із батьків не виконує рішення суду щодо визначення місця проживання дитини: як діяти?

Дата публікації: 19.06.2024

Після ухвалення судом рішення на користь однієї зі сторін, друга сторона умисно його не виконує, ба більше, викрадає дитину і добровільно не повертає її за встановленим судом місцем проживання. Такі випадки трапляються під час вирішення в судовому порядку питання щодо визначення місця проживання дитини, зазначає юрист ГО «СТЕП» Антон Стасік і подає алгоритм дій і його правове обґрунтування.  

Сімейний кодекс (СК) України передбачає, що в разі, якщо один із батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення відібрати дитину та повернути її за попереднім місцем проживання.

Якщо проаналізувати вказану норму в контексті наявності спору батьків щодо місця проживання, можна дійти висновку, що положення цієї статті покликані захистити права того з батьків, з ким на підставі рішення суду визначено проживання дитини, від неправомірних дій другого з батьків щодо зміни її місця проживання.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено рішення, що підлягають примусовому виконанню зокрема ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Ст.4 цього Закону містить вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Водночас згідно п.7 ч.4 ст.4 цього Закону, орган державної виконавчої служби чи приватний виконавець повертають виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Слід зазначити, що Закон України «Про виконавче провадження», яким визначаються заходи примусового виконання рішень, не містить положень щодо визначення місця проживання дитини. Також не містить норм щодо виконання рішень про визначення місця проживання дитини і розділ VIIІ щодо виконання рішень немайнового характеру.

Водночас питанню відібрання дитини присвячена ціла стаття у цьому Законі. Так, згідно ст.64, під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець проводить виконавчі дії за обовʼязковою участі особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування.
За необхідності державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу. Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені цим Законом.

Небажання відповідачем добровільно виконувати рішення суду щодо визначення місця проживання дитини з матір’ю, відсутність законодавчого врегулювання примусового виконання рішення суду в цій частині, є підставою для захисту прав позивача в порядку, визначеному статтею 162 СК України.

Крім того, у випадку, якщо відсутні відомості про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника — фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

За таких обставин, обираючи відповідний спосіб захисту, необхідно керуватисья насамперед найкращими інтересами дитини, а також нормами національного законодавства України, які прямо передбачають звернення з позовними заявами про відібрання дитини у разі, якщо друга сторона не виконує рішення суду щодо визначення місця проживання дитини або якщо дитина, всупереч рішення суду, викрадена.

Звертаємо також увагу на те, що чинний процесуальний закон допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

Матеріал створено за підтримки міжнародної благодійної платформи GlobalGiving, Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Зміст публікації є виключно відповідальністю громадської спілки «Мережа правового розвитку».

Ви можете отримати індивідуальну консультацію через онлайн-чат Мережі правового розвитку. Чат працює щодня з 10:00 до 16:00. Допомогу надають юристи та юристки правозахисних організацій, які входять до складу Мережі правового розвитку.

Читайте також:

За який термін нарахують аліменти на дитину, якщо шлюб розірвали рік тому, а на аліменти подати лише зараз?

Чи можна розірвати шлюб, якщо дитині 7 місяців?

У який спосіб краще звернутися до суду щодо стягнення аліментів на утримання дітей під час війни

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.